Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О.,

Панченка О.І., Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області про визнання дій неправомірними та виконання службових обов'язків неналежними, -

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати неправомірними дії старшого прокурора прокуратури Кіровоградської області Бакаєва Д.Г., визнати неналежним виконання ним своїх службових обов'язків, що полягає у небажанні порушити кримінальну справу за її заявою та визнати факт невиконання відповідачем рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2005 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 вересня 2005 року визнано незаконним затримання, огляд і вилучення працівниками Відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків при УМВС України в Кіровоградській області (далі - ВБНОН УМВС України в Кіровоградській області) її особистих речей, в зв'язку з чим вона зверталась до прокуратури Кіровоградської області із заявами, в яких ставила питання про проведення перевірки дій співробітників ВБНОН УМВС України в Кіровоградській області та порушення проти цих осіб кримінальної справи.

Однак старшим прокурором прокуратури Кіровоградської області Бакаєвим Д.Г. 21 січня 2005 року, 31 жовтня 2005 року та 07 лютого 2006 року за вказаними її заявами було винесено постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, які скасовувались постановами Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2005 року, 29 листопада 2005 року та 06 квітня 2006 року відповідно, а матеріали перевірки повертались до прокуратури Кіровоградської області для додаткової перевірки.

Посилаючись на те, що відповідач систематично і свідомо не виконує вказівки районного суду щодо проведення додаткової перевірки, оскільки ним так і не винесено постанови про порушення кримінальної справи, ОСОБА_1 просила задовольнити її позов.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2007 року це судове рішення скасовано та провадження у справі закрито в зв'язку з тим, що її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Скасовуючи постанову місцевого суду і закриваючи провадження у адміністративній справі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що даний спір не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

За змістом ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із ст.ст. 236, - 236-1 Кримінально-процесуального кодексу України, скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора також можуть бути оскаржені до суду.

Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.

З матеріалів справи вбачається, і на це звернув увагу суд апеляційної інстанції, що позивачем фактично оскаржуються процесуальні дії і прийняті внаслідок них рішення відповідача, які винесені ним в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, в тому числі і постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

За таких обставин судом апеляційної інстанції прийнято правильне рішення про скасування постанови місцевого суду та закриття провадження у даній адміністративній справі.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.