Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Марківському районі Луганської області про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, за касаційною скаргою представників позивача -ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Луганської області від 13 червня 2007 року,-

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Марківському районі Луганської області (далі-УПФ) про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ).

Зазначав, що є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, одержує державну і додаткову пенсії, виплата яких передбачена статтями 50 і 54 Закону № 796-ХІІ.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 15 вересня 2006 року позов задоволено. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови перерахувати позивачеві пенсію, зобов'язано здійснити такий перерахунок з урахуванням статтей 50, 54 Закону №796-ХІІ, з дня звернення останнього з заявою.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 13 червня 2007 року, рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові.

У касаційній скарзі представники позивача -ОСОБА_2. і ОСОБА_3., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 2 групи, одержує державну і додаткову пенсію по інвалідності на підставі статтей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок пенсії позивачеві УПФ провело виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Скасовуючи рішення районного суду і відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності дій УПФ і того, що перерахунок пенсії повинен здійснюватись в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, з величини 19,91 грн.

З висновком апеляційного суду не можна погодитись з таких підстав.

Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 1 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) .

Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796.

Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин районний суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову та задовольнив його, висновки ж апеляційного суду з цього спору є помилковими.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстан ції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково .

На підставі викладеного та керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу представників позивача -ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Луганської області від 13 червня 2007 року скасувати та залишити в силі постанову Марківського районного суду Луганської області від 15 вересня 2006 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.