Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Мартін А.В.;

відповідача 1:неявка;

відповідача 2:неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на рішення Господарського суду Донецької області від 05.07.2005 р.

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р.

у справі №31/120

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Научно-внедренческий центр "Политехник"

до 1.Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

2.Відділення державного казначейства у Київському районі м. Донецька

про стягнення 148 656,17 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість

Товариство з обмеженою відповідальністю "Научно-внедренческий центр "Политехник" (далі по тексту – позивач, ТОВ "НВЦ "Политехник") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі по тексту – відповідач 1, ДПІ у Київському районі м. Донецька) та Відділення державного казначейства у Київському районі м. Донецька (далі по тексту – відповідач 2, ВДК у Київському районі м. Донецька) про стягнення 148 656,17 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.07.2005 р. у справі №31/120 (суддя Ушенко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь ТОВ "НВЦ "Политехник" 133065,53 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість; в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р. у справі №31/120 (головуючий суддя – Алєєва І.В., судді Бондарева Г.Г., Величко Н.Л.) рішення Господарського суду Донецької області від 05.07.2005 р. у справі №31/120 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 15590,64 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь ТОВ "НВЦ "Политехник" 15590,64 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 05.07.2005 р. у справі №31/120 – залишено без змін.

ДПІ у Київському районі м. Донецька, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 05.07.2005 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р. у справі №31/120, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Донецька не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення з Державного бюджету України відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість у зв’язку з несвоєчасним її відшкодуванням.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно даних податкових декларацій за період вересень-жовтень 2001 р., лютий, травень, червень – серпень, жовтень – грудень 2002 р. позивач мав від’ємне значення різниці між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг), у тому числі експортування товарів за межі митної території України, протягом вищевказаних звітних періодів, та сумою податкового кредиту цих періодів.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Правомірність віднесення до податкового кредиту заявлених позивачем до відшкодування сум податку на додану вартість за вказані звітні періоди, встановлено рішеннями господарського суду Донецької області від 10.07.2003 року у справі 7/111 та від 26.12.2003 року у справі 37/41. У зв’язку з невиконанням вказаних судових рішень, рішеннями господарського суду Донецької області від 25.03.2004 р. у справі №26/50а та від 08.06.2004 р. у справі №31/122в зобов’язано ВДК у Київському районі м. Донецька виконати вказані судові рішення.

Фактичне відшкодування податку на додану вартість за спірні періоди відбулось за даними ВДК у Київському районі м. Донецька 08.10.2004 р. та 10.12.2004 р. – 14.12.2004 р. відповідно.

Згідно з п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відповідно до п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування. У разі коли платник податку не подає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов’язань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповідний звітний період.

Частиною 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що суми, які не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Беручи до уваги те, що позивачем сума бюджетного відшкодування нарахована відповідно до вимог податкового законодавства, тоді як своєчасно відшкодована йому не була, що встановлено відповідними рішеннями судів, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно правомірності нарахування позивачем процентів на суму бюджетної заборгованості у розмірі 133065,53 грн.

Обґрунтованими також є висновки суду апеляційної інстанції стосовно задоволенні позовних вимог в частині стягнення 15590,64 грн., оскільки Інструкція про порядок нарахування та погашення пені, затверджена Наказом ДПА України від 01.03.2001 р. за №77 (z0240-01) , на яку послався суд першої інстанції, як на підставу правомірності нарахування відсотків на суму бюджетної заборгованості, втратила чинність в частині нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби.

Посилання відповідача 1 на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. №2505-ІV внесено зміни до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до яких позивач втратив право на нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості з 01.06.2005 р., на думку судової колегії, обґрунтовано не прийнято судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки відповідно до п. 13 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) в спірних правовідносинах до 01.01.2006 р. повинен застосовуватись порядок відшкодування, який визначено Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції станом до 01.06.2005р., включаючи правила щодо нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанцій зроблених у відповідності з вищевказаними нормами права, а прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р. у справі №31/120 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на рішення Господарського суду Донецької області від 05.07.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р. у справі №31/120 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р. у справі №31/120 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.