Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання незаконними дій, стягнення пенсії та відшкодування моральної шкоди, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2007 року

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (УПФ) про визнання незаконними дій, перерахування пенсії та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з березня 2002 року отримує пенсію наукового працівника. При перерахунку пенсії у 2004 році надав до УПФ всі необхідні довідки, що підтверджують заняття науково-технічною діяльністю.

Посилаючись на те, що УПФ відмовилося провести перерахунок пенсії на підставі наданих довідок про роботу на всіх посадах, що відповідають науковій діяльності, зокрема на посаді керівника бригади в науковій установі, просив: визнати такі дії відповідача незаконними; визнати довідки, подані до УПФ у 2002 та 2004 роках, щодо підтвердження факту роботи на посаді керівника бригади чинними; зобов'язати відповідача перерахувати призначену наукову пенсію з 1 січня 2004 року та стягнути не донараховану суму з 1 січня 2004 року до 1 січня 2006 року; стягнути моральну шкоду розміром у 400 грн.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ України в Московському районі м. Харкова з 27 березня 2002 року і отримує наукову пенсію призначену відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Згідно пункту 3 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 року № 1571 (1571-2001-п) року та на підставі довідки ЗАТ "Науково-технічний комплекс "Цемент" від 27 березня 2002 року № 362 пенсія позивача обчислена з наукового стажу у 27 років 4 місяці 19 днів. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 257 (257-2004-п) затверджено новий Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , який не містив посади керівника бригади. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2005 року № 1097 (1097-2005-п) до постанови № 257 внесені зміни і в пункті 2 Переліку визначено, що перебування на посаді начальника (керівника) бригади в наукових підрозділах наукових установ у період до 1 січня 1980 року включається до стажу для призначення наукової пенсії з 1 січня 2006 року.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що відповідно до вимог Закону України від 20 листопада 2003 року № 1316 (1316-15) "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок та інше з усіма необхідними документами, якщо їх нема в пенсійній справі.

В пенсійній справі позивача знаходились довідки, які підтверджували його право на наукову пенсію, оформлені та надані згідно Закону України від 13 грудня 1991 року (1977-12) № 1977 "Про наукову і науково-технічну діяльність".

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1316 (1316-15) та змінилась методика розрахунку наукових пенсій, а тому позивач мав надати нові довідки відповідно до вимог цього Закону.

Крім того, відповідно до статтей 24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення та розрахунку нового розміру пенсії ОСОБА_1 необхідною була довідка про заробітну плату за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року з помісячною розбивкою, а довідки, що були у пенсійній справі не відповідали цим вимогам.

Оскільки нову довідку від 14 травня 2004 року разом із заявою про перерахунок пенсії позивач подав до УПФ 19 травня 2004 року, то саме з цього часу і проводився перерахунок пенсії. При цьому період роботи позивача на посаді керівника бригади з 1 січня 1971 року по 1 січня 1973 року правильно виключено із наукового стажу, а підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди відсутні.

Повністю погодитися з такими висновками не можна.

Так, згідно з статтею 43 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом (1 січня 2004 року), здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або (за вибором пенсіонера) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону (за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року).

Як вбачається з матеріалів справи, органами Пенсійного фонду України протягом 2004 року проводилися перерахунки раніше призначених пенсій на підставі поданих до 31 грудня 2004 року додаткових документів про заробітну плату та стаж, набутий до 1 січня 2004 року, із виплатою пенсії з 1 січня 2004 року.

За наведених обставин суд першої інстанції мав належно оцінити доводи позивача про те, що перерахунок пенсії повинен був здійснюватись автоматично, на підставі документів, що знаходились на час перерахунку в пенсійній справі та відповідали вимогам законодавства, що діяло раніше.

Відтак судом не досліджено твердження ОСОБА_1про те, що такий перерахунок потрібно проводити виходячи із наукового стажу визначеного законодавством, що діяло раніше. Рішення судів не містять спростування доводів щодо заборони нового обчислення наукового стажу з наступною зміною законодавства, якщо на час призначення наукової пенсії посада відносилась до наукової.

Оскільки суд першої інстанції дійсні обставини справи встановив неповно, а апеляційний суд цих помилок не виправив, то оскаржувані рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості і підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції, як то зазначено у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись наведеним, статтями 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 КАС України.