Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007р.

у справі № 25/705-А господарського суду міста Києва

за позовом приватного підприємства "Твін"

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду м. Києва від 13.12.2006 р. позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 02.11.2006 р. № 0001402303/0 про визначення приватному підприємству "Твін" податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 260859,00 грн., в тому числі 173906,00 грн. – основний платіж та 86953,00 грн. – штрафні санкції задоволено частково: вказане податкове повідомлення-рішення визнано нечинним в частині визначення позивачу податкового зобов’язання в сумі 110524,37 грн., в тому числі 73682,91 грн. – основний платіж та 36841,46 грн. – штрафні санкції.

Висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт включення позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях за липень, серпень та вересень 2004 року ПДВ в сумах 37795,90 грн., 18720,43 грн. та 17166,58 грн. відповідно, а всього в сумі 73682.91 грн. на підставі податкових накладних, виписаних приватним підприємством "Арма" до 16.06.2004 р., тобто до дати виключення цього підприємства з Реєстру платників податку на додану вартість.

Податкові накладні, виписані ПП "Арма" після вказаної дати, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за вказані податкові звітні періоди ПДВ в загальній сумі 100223,09 грн., визнані судом такими, що не мають юридичного значення податкової накладної, як розрахункового і звітного документа, в силу положень підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову, позов задоволено в повному обсязі заявлених позовних вимог.

При цьому суду апеляційної інстанції виходив з того, що ДПІ у Солом’янському районі м. Києва відповідно до вимог частини 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковою інспекцією не доведено, що ПП "Арма" виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а договір поставки від 01.04.2003 р., укладений між позивачем та ПП "Арма", на виконання якого здійснювалися господарські операції, що в податковому обліку позивача відтворювалися з нарахуванням податкового кредиту, визнаний в установленому порядку недійсним.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом’янському районі м. Києва просить скасувати постанову суду першої інстанції частково, а постанову суду апеляційної інстанції повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій пункту 1.3 ст. 1. підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункт 7.4 ст. 7, пункту 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заперечуючи проти касаційної скарги, ПП "Твін" просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання згідно спірного повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Твін" від 20.10.2006 р. № 2658-6000/23-0311/21667352, про порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок включення до сум податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень та вересень 2004 року ПДВ в сумах 37796,00 грн., 42763,00 грн. та 93347,00 грн. відповідно на підставі податкових накладних ПП "Арма".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.05.2004 р. у справі № 6/114 за позовом прокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі ДПІ в Цюрупинському районі Херсонської області до ПП "Арма" про скасування державної реєстрації, яке вступило в законну силу, скасовано державну реєстрацію ПП "Арма".

Згідно акту від 16.06.2004 р. № 155/32219676/15-2 ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області анульовано свідоцтво про реєстрацію ПП "Арма" платником податку на додану вартість з виключенням цього підприємства з Реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів / робіт, послуг /. Податкова накладна з звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт / послуг / - актом прийняття робіт / послуг / чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт / послуг / / в редакції Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) /.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених / нарахованих / у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов’язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно пунктів 9.4 та 9.6 цієї статті про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрації як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Судом першої інстанції встановлено, що в податкових деклараціях за липень, серпень, вересень 2004 року із включених позивачем до податкового кредиту сум ПДВ 37796,00 грн., 42763,00 грн. та 93347,00 грн. відповідно на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Арма", податок в сумах 37795,90 грн., 18720,43 грн. та 17166,58 грн. відповідно, а всього в сумі 73682.91 грн. підтверджується податковими накладними, виписаними ПП "Арма" до 16.06.2004 р., тобто за наявності у вказаного продавця статусу платника ПДВ. Цей факт підтверджується наявними у справі копіями податкових накладних ПП "Арма" та не оспорюється сторонами. З огляду на встановлені обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про нечинність спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу податкового зобов’язання в сумі 110524,37 грн., в тому числі 73682,91 грн. – основний платіж та 36841,46 грн. – штрафні санкції та відмовив у задоволенні позову в решті суми донарахованого податкового зобов’язання.

Суд же апеляційної інстанції в порушення підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2. підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не взяв до уваги факт відсутності у ПП "Арма" статусу платника ПДВ після 16.06.2004 р., а відтак і відсутності у виписаних ним після цієї дати податкових накладних юридичної значимості. Посилання апеляційного суду на те, що ПП "Арма" не виключене з ЄДРПОУ, так само як і на те, що договір поставки між цим підприємством та позивачем недійсним не визнано, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яка є спеціальною нормою в регулюванні спірного правовідношення, не містять відповідної вимоги.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо незаконності постанови суду першої інстанції. З врахуванням викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню частково із зміною постанови суду апеляційної інстанції та залишенням без змін постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва задовольнити частково.

Змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007р., залишивши постанову господарського суду міста Києва від 13.12.2006р. без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.