Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача - Марченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми

на ухвалу господарського суду Сумської області від 25 вересня 2006 року

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року

у справі № АС 10/280-06

за позовом Державної податкової інспекції в місті Суми

до 1. суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейт Союз 2000"

про визнання угод недійсними та стягнення сум, -

У травні 2006 року ДПІ в м. Суми звернулась до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ТОВ "Грейт Союз 2000" про визнання недійсними усних угод, укладених згідно податкових накладних № 64 від 11 жовтня 2004 року, № 50 від 11 жовтня 2004 року, № 62 від 09 жовтня 2004 року, № 60 від 08 жовтня 2004 року з моменту їх укладення, стягнення з ТОВ "Грейт Союз 2000" 386 398, 76 грн., отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 по усним угодам згідно податкових накладних № 64 від 11 жовтня 2004 року на суму 76 006, 98 грн. (податок на додану вартість - 12 667, 83 грн.), № 50 від 11 жовтня 2004 року на суму 198 142, 98 грн. (податок на додану вартість - 33 023, 83 грн.), № 62 від 09 жовтня 2004 року на суму 49 436, 00 грн. (податок на додану вартість - 9 887, 20 грн.), № 60 від 08 жовтня 2004 року на суму 62 812, 80 грн. (податок на додану вартість - 10 468, 80 грн.) за металоконструкції, та з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 вартість товару (металоконструкції) в кількості 367, 124 т. на суму 386 398, 76 грн., отриманого від ТОВ "Грейт Союз 2000" згідно податкових накладних № 64 від 11 жовтня 2004 року на суму 76 006, 98 грн. (податок на додану вартість - 12 667, 83 грн.), № 50 від 11 жовтня 2004 року на суму 198 142, 98 грн. (податок на додану вартість - 33 023, 83 грн.), № 62 від 09 жовтня 2004 року на суму 49 436, 00 грн. (податок на додану вартість - 9 887, 20 грн.), № 60 від 08 жовтня 2004 року на суму 62 812, 80 грн. (податок на додану вартість - 10 468, 80 грн.) та квитанцій до прибуткового касового ордера.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25 вересня 2006 року провадження у справі закрито.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року ухвалу господарського суду Сумської області від 25 вересня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Суми, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 25 вересня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

ДПІ в м. Суми було подано позов про визнання недійсними усних угод, укладених між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ "Грейт Союз 2000" згідно податкових накладних № 64 від 11 жовтня 2004 року, № 50 від 11 жовтня 2004 року, № 62 від 09 жовтня 2004 року, № 60 від 08 жовтня 2004 року з моменту їх укладення, як таких, що укладені з метою приховування доходів від оподаткування, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України та стягнення з ТОВ "Грейт Союз 2000" 386 398, 76 грн., отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 по усним угодам згідно податкових накладних № 64 від 11 жовтня 2004 року на суму 76 006, 98 грн. (податок на додану вартість - 12 667, 83 грн.), № 50 від 11 жовтня 2004 року на суму 198 142, 98 грн. (податок на додану вартість - 33 023, 83 грн.), № 62 від 09 жовтня 2004 року на суму 49 436, 00 грн. (податок на додану вартість - 9 887, 20 грн.), № 60 від 08 жовтня 2004 року на суму 62 812, 80 грн. (податок на додану вартість - 10 468, 80 грн.) за металоконструкції, та з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 вартості товару (металоконструкції) в кількості 367, 124 т. на суму 386 398, 76 грн., отриманого від ТОВ "Грейт Союз 2000" згідно податкових накладних № 64 від 11 жовтня 2004 року на суму 76 006, 98 грн. (податок на додану вартість - 12 667, 83 грн.), № 50 від 11 жовтня 2004 року на суму 198 142, 98 грн. (податок на додану вартість - 33 023, 83 грн.), № 62 від 09 жовтня 2004 року на суму 49 436, 00 грн. (податок на додану вартість - 9 887, 20 грн.), № 60 від 08 жовтня 2004 року на суму 62 812, 80 грн. (податок на додану вартість - 10 468, 80 грн.) та квитанцій до прибуткового касового ордера, на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що у позивача не було правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсними угод на підставі ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України з урахуванням того, що п. 11. ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено право позивача звертатись з таким позовом та на таких підставах.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звертатись до адміністративних судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсними угод на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського суду України і застосування наслідків на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського суду України та неправомірно закрив провадження у справі, не розглянувши справу по суті.

При цьому суд першої інстанції в порушення норм процесуального права закрив провадження у справі на підставі, яка в ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачена.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, ухвала господарського суду Сумської області від 25 вересня 2006 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року підлягають скасуванню, а справа відповідно до ч. 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 25 вересня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.