Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Сухомліна А.О.,

представника відповідача – Дабіжа В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську

на постанову господарського суду Одеської області від 29 вересня 2006 року

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року

у справі № 21/235-06-6884 А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Іллічівський паливний термінал"

до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську

про скасування податкового повідомлення – рішення, -

У серпні 2006 року ЗАТ "Іллічівський паливний термінал" звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Іллічівську про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000822300/0 від 23 червня 2006 року.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкове повідомлення – рішення № 0000822300/0 від 23 червня 2006 року ДПІ у м. Іллічівську.

Постановою господарського суду Одеської області від 29 вересня 2006 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення – рішення № 0000822300/0 від 23 червня 2006 року ДПІ у м. Іллічівську.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Іллічівський паливний термінал" судовий збір в сумі 3, 40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року постанову господарського суду Одеської області від 29 вересня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Іллічівську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 29 вересня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ЗАТ "Іллічівський паливний термінал", посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку обставинам справи у їх сукупності з додержанням норм матеріального і процесуального права, а касаційна скарга ДПІ у м. Іллічівську є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 29 вересня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Іллічівську провела невиїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ "Іллічівський паливний термінал" з питань відшкодування податку на додану вартість за листопад 2003 року, грудень 2004 року, за результатами якої було складено акт № 1719/23-101/5 від 22 червня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено наступне.

У жовтні 2003 року ПП "Альтаір Плюс" відвантажило ЗАТ "Іллічівський паливний термінал" лабораторне обладнання відповідно до податкової накладної від 16 жовтня 2003 року № 10/25 на суму 84239, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 14039, 83 грн. Зазначена податкова накладна занесена у книгу обліку продажу товарів (робіт, послуг) за жовтень 2003 року. Вказана сума податку на додану вартість включена до податкового зобов’язання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року. Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі.

ПП "Альтаір Плюс" є посередником, товар отримало від:

1) ВКПП "Атлантік" згідно податкової накладної № 0810/1 від 08 жовтня 2003 року на суму 27902, 40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4650, 40 грн.;

2) ПП "Кіа – Індастріс" згідно податкової накладної від 23 жовтня 2003 року № 429/1 на суму 28932, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4822, 00 грн.;

3) ПП "ШТД – Техноліга" згідно податкової накладної від 24 жовтня 2003 року № 10/10 на суму 25 717, 20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4286, 20 грн.

Згідно даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси (відповідь від 27 лютого 2006 року № 7994/7/23-5013/11/1091) податкові зобов’язання ВКПП "Атлантік" (рядок 9 декларації) за жовтень 2003 року склали 131417, 00 грн., дані про сплату до бюджету податку на додану вартість відсутні; останній звіт по податку на додану вартість надано за серпень 2005 року з нульовими показниками; за юридичною адресою не знаходиться.

Податкові зобов’язання ПП "Кіа – Індастріс" (рядок 9 декларації) за жовтень 2003 року склали 466 869000, 00 грн., дані про сплату до бюджету податку на додану вартість відсутні; проводиться ліквідаційна процедура за рішенням суду.

Крім того, перевіркою було встановлено, що у листопаді 2004 року ПП ВКФ "Резонанс Плюс" відвантажило ЗАТ "Іллічівський паливний термінал" кабель відповідно до податкових накладних від 01 листопада 2004 року № 01.11.04-1 на суму 610070, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 101678, 33 грн., та від 08 листопада 2004 року № 08.11.04-2 на суму 600700, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 100116, 67 грн.

Вищевказані податкові накладні занесені у книгу обліку продажу товарів (робіт, послуг) за листопад 2004 року.

Зазначені суми податку на додану вартість включені до податкового зобов’язання декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року. Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі.

ПП ВКФ "Резонанс Плюс" є посередником, отримало товар від ПП "Маргарита" згідно податкових накладних від 01 листопада 2004 року № 796 на суму 609764, 96 грн., у тому числі податок на додану вартість - 101627, 49 грн., та від 08 листопада 2004 року № 807 на суму 600399, 65 грн., у тому числі податок на додану вартість - 100066, 61 грн.

Згідно відповіді ДПІ у Київському районі м. Одеси (від 01 червня 2006 року № 3694) ПП "Маргарита" згідно бази даних "Пошукової довідкової системи платників податків" знято з обліку платників податків 09 березня 2005 року за власним бажанням.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки було зроблено висновок про те, що невідшкодований в сумі 9665, 00 грн. по декларації з податку на додану вартість за листопад 2003 року, невідшкодований податок на додану вартість в сумі 201795, 00 грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року не підлягає відшкодуванню з бюджету у зв’язку з відсутністю виробника та сплати до бюджету ним податку на додану вартість за проданий товар, тобто в бюджеті відсутня надмірна сплата (джерело відшкодування даного податку).

23 червня 2006 року ДПІ у м. Іллічівську на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000822300/0, яким ЗАТ "Іллічівський паливний термінал" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 211460, 00 грн., в тому числі листопад 2003 року – 9665, 00 грн., грудень 2004 року – 201795, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення – рішення – без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем були дотримані всі законодавчі вимоги для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач сплатив суму податку на додану вартість продавцям при придбанні товару в складі фактично отриманих товарів. Податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за правилом першої події, оформлені належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за наслідками операцій придбання у ПП "Альтаір Плюс" лабораторного обладнання та у ПП ВКФ "Резонанс Плюс" кабелю відповідно та про заявлення до бюджетного відшкодування в листопаді 2003 року 9665, 00 грн. та в грудні 2004 року 201795, 00 грн.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередній інстанцій відносно того, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Іллічівську підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Одеської області від 29 вересня 2006 року та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року підлягаю залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 29 вересня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.