Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р.

у справі № 9/530н-ад господарського суду Луганської області

за позовом державного підприємства "Свердловантрацит"

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

про визнання нечинним рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків

Постановою господарського суду Луганської області від 11.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р., позов задоволено: визнано нечинним рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків ДПІ у м. Свердловську від 14.07.2006р. № 000088.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відносно активів /вугільної продукції/ позивача повторно накладено адміністративний арешт за підставами накладення першого адміністративного арешту згідно рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 16.06.2006р. № 0000086, тобто при одночасній наявності у платника податків податкового боргу та здійсненні ним дій з переведення активів за межі України, а також з недоведення відповідачем письмовими доказами того, що на момент застосування адміністративного арешту згідно спірного рішення саме відчужувана позивачем вугільна продукція знаходилась в податковій заставі.

Суд апеляційної інстанції з мотивами господарського суду не погодився та з огляду на правильність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову залишив постанову господарського суду Луганської області від 11.09.2006р. без змін з інших підстав, а саме: експорт вугільної продукції позивачем здійснений, як встановлено апеляційним судом, з метою виконання ДП "Свердловантрацит" своїх зобов’язань щодо поставки вугільної продукції згідно зовнішньоекономічних контрактів від 10.03.2006 №2006/60, від 10.03.2006 № 270519276/06-2661, від 18.05.2006 р. № 2006/60.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для застосування адміністративного арешту активів платника податків згідно рішення від 14.07.2006р. № 000088 слугувала обставина відвантаження ДП "Свердловантрацит" вугілля марки АМ у кількості 207, 0 тон на загальну суму 79795,98 грн. на адресу ТОВ "ПСП" Дорпромсервис" РГООИ" Ника" згідно контракту № 2006/60 від 18.05.2006р. в той час, як активи позивача перебували у податковій заставі. Вказану обставину податковий орган розцінив як дії платника податків з переведення активів за межі території України, що згідно підпункту "е" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є підставою для застосування адміністративного арешту активів платника податків.

Так, відповідно до підпункту "е" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" арешт активів може бути застосовано, коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

За змістом наведеної норми переведення активів за межі території України, як підстава для застосування адміністративного арешту активів платника податків, передбачає намір платника податків приховати свої активи від реалізації для погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 названого Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Оскільки згідно вказаного припису позивач був вправі здійснювати продаж своєї готової продукції, в тому числі і за зовнішньоекономічним контрактом, а припис підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо переведення активів за межі території України, як підстава для застосування адміністративного арешту, не стосується продажу за зовнішньоекономічним контрактом, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вказаного висновку.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області залишити без задоволення, а ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.