Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І.,Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу дочірнього підприємства "Аеробуд-Юг"

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2006р.

у справі № 2-28/1034-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до дочірнього підприємства "Аеробуд-Юг"

про стягнення 125029,69 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 р., позов задоволено частково: стягнуто з дочірнього підприємства "Аеробуд-Юг" на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в розмірі 118360,00 грн.

В задоволенні позову про стягнення пені в сумі 6669,69 грн. відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що дочірнє підприємство "Аеробуд-Юг" не виконало встановленого частиною 1 ст. 19 вказаного Закону обов’язку щодо створення в 2004 році восьми робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відмова в позові в частині стягнення пені, нарахованої на суму штрафних санкцій, обґрунтована посиланням на відсутність в Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) " від 31.05.2005 р. № 2602-ІУ положень стосовно зворотної дії цього Закону та його поширення на правопорушення, яке мало місце в 2004 році.

В касаційній скарзі дочірнє підприємство "Аеробуд-Юг" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій частини 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", частини 1 ст. 8 ЦК України, частини 4 ст. 41 Закону України "Про телекомунікації".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" в редакції Закону України від 05.06.2003 р. № 910-ІУ (910-15) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Частинами 1, 2, 3, 4, 5 статті 20 цього Закону в редакції Закону України від 15.06.2004 р. № 1773-ІУ (1773-15) встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності з цим законом постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 (314-95-п) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19 (19-2002-п) , / постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70/ затверджено Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, пунктами 3 та 4 якого передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Місцеві органи соціального захисту населення разом із громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань готують пропозиції щодо створення нових робочих місць, у тому числі для роботи з гнучкими формами зайнятості, і передають їх відділенням Фонду соціального захисту інвалідів і центрам зайнятості.

Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів; у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда / пункти 5 та 14 Положення /.

З огляду на наведені правові норми законодавством встановлено не лише обов’язок підприємств, установ, організацій створити робочі місця для інвалідів відповідно до законодавчо запровадженого нормативу, а й передбачені заходи, здійснення яких підприємством, установою, організацією може свідчити про виконання цього обов’язку.

Судом встановлено, що відповідно до визначеного нормативу дочірнє підприємство "Аеробуд-Юг" в 2004 році повинно було створити 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів при фактичному працевлаштуванні на підприємстві в цьому році двох інвалідів. При цьому підприємством не були надані докази, які б підтверджували виконання ним заходів, передбачених пунктами 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, а саме: розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів та включення цих заходів до колективного договору; атестування робочих місць для інвалідів; направлення повідомлення до Ялтинського міського центру зайнятості, управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Натомість судом встановлено факт невиконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо здійснення зазначених заходів.

Оскільки виключення із встановленого частиною 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" припису щодо нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, який є імперативним, може бути встановлено лише законом, і такого виключення для відповідача законом не встановлено, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про обов’язок відповідача сплатити на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в розмірі 118360,00 грн., що відповідає розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві в 2004 році за 8 робочих місць, які могли бути використані для працевлаштування інвалідів.

Доводи відповідача про відсутність у нього обов’язку забезпечити дотримання встановленого частиною 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів з посиланням на наявність підстав для застосування аналогії закону, а саме частини 4 ст. 41 Закону України "Про телекомунікації", не можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на імперативний характер норми частини 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в тому числі і припису стосовно порядку, в якому встановлюються виключення із встановленого цією нормою правила.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Аеробуд-Юг" залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.