Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року

та постанову Господарського суду Донецької області від 10.01.2007 року

по справі № 22/191а

за позовом державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія" подано позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.05.2006р. № 0000900816/0/14606/10/15-16-23/3, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 14416 грн. 28 коп. .

Постановою Господарського суду Донецької області від 20.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2007 року у даній справі позов задоволено повністю, визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 29.05.2006р. №0000900816/0/14606/10/15-16-23/3, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку на 65 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 72081 грн. 40 коп. за платежем: збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України у розмірі 20 відсотків у сумі 14416 грн. 28 коп.

Податковим органом виявлено порушення позивачем п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 –III від 21.12.2000 р. (далі-Закон № 2181), згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п.1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації;

У п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону зазначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п 4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до державної податкової служби 11.05.2005 року був поданий розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи за І квартал 2005 року із визначенням суми збору, що підлягає сплаті до держбюджету в розмірі 852258 грн. 14 коп. (граничний термін подання розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи – 20.05.2005р.).

Згідно п.7 ст. 8 Кодексу України про надра до компетенції Кабінету Міністрів України належить визначення нормативів плати за користування надрами та порядку їх справляння.

В п.13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999р. № 115 (115-99-п) (зі змінами та доповненнями) зазначено, що розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються надрокористувачами протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходження родовища корисних копалин.

Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" було здійснено сплату зі збору за геологорозвідувальні роботи за І квартал 2005 року.

В платіжних дорученнях від 20.01.2005р. №155 на суму 338000грн., від 11.02.2005р., від 11.02.2005р. № 727 на суму 152421грн.49коп. позивачем зазначено призначення платежу: "збір за геологорозвідувальні роботи 01.2005р." в платіжних дорученнях від 29.03.2005р. №897 на суму 302260 грн. 52 коп., від 30.03.2006р. № 925 на суму 2087грн.42коп., від 30.03.2006р. № 927 на суму 61646грн.42коп., від 31.03.2005р. №997 на суму 50000грн. – "податок на геологорозвідувальні роботи за 03.2005р"

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сплачені позивачем кошти зі збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 906415,85грн., були зараховані органом державної податкової служби на погашення попереднього податкового боргу позивача, хоча у податкового органу були відсутні підстави змінювати призначення платежу, яке було самостійно визначене платником податку у вищезазначених платіжних дорученнях та направити такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

У касаційній скарзі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення у відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. А його посилання на положення п.п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 п. 5.4 Інструкції про порядок ведення податковими органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, затвердженої Наказом ДПА України від 03.09.2001р. № 342 (z0887-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2001р. за №887/6078 (z0887-01) спростовуються тим, що вищезазначеними нормами не встановлено право чи обов’язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував грошові кошти.

Тому судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, а відтак щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року та постанову Господарського суду Донецької області від 10.01.2007 року по справі № 22/191а такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року та постанову Господарського суду Донецької області від 10.01.2007 року залишити без змін.

Справу № 22/191а повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.