Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Чумаченко Т.А.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутич Київської області про визнання дій незаконними, -

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі про визнання незаконною відмови щодо перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії. Зазначив, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Славутичі і з 10 квітня 1989 року отримує пенсію за віком, після призначення якої продовжував працювати та звільнився 31 травня 1998 року, однак 21.06.2006р. отримав свідоцтво про реєстрацію фізичної особи-підприємця і на момент звернення до суду продовжував працювати. У липні 2006 року він звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії на підставі п.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але той незаконно відмовив в проведенні перерахунку пенсії, чим порушив його законні права.

Постановою Славутицького міського суду Київської області від 22 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2007 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Із справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Славутичі і з 10 квітня 1989 року йому призначена пенсія за віком. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати до 31 травня 1998 року. З 1 січня 2004 року проведено перерахунок його пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . З 21 червня 2006 року позивач зареєструвався фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

У липні 2006 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі п.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і просив провести перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Відповідач в задоволенні заяви відмовив, зазначивши, що після призначення (перерахунку) пенсії позивач відпрацював менше двох років.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі, якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення (перерахунку) пенсії, незалежно від тривалості страхового стажу.

Таким чином особа, яка на момент призначення пенсії не працювала (або була звільнена з дати призначення пенсії), а згодом працевлаштувалась і відпрацювала два роки, буде мати право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому слід враховувати, що особа матиме право на перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 Закону за умови, якщо вона відпрацювала не менше як два роки після призначення (перерахунку пенсії), а у разі якщо документи, які подані заявниками до органів Пенсійного фонду України для проведення перерахунку пенсій згідно до ч.4 ст.42 Закону, не відповідають умовам, зазначеним вище, а також по них не здійснено перерахунок пенсій, то такі документи підлягають поверненню заявникам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач, відмовляючи в проведенні перерахунку пенсії, діяв в межах своїх повноважень відповідно до вищевказаного Положення.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії, оскільки ОСОБА_1 пропрацював менше як два роки після проведення попереднього перерахунку пенсії.

Вирішуючи даний спір, суди в межах позовних вимог правильно застосували норми процесуального закону та дали вірну правову оцінку обставинам справи.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Славутицького міського суду Київської області від 22 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.