Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 21.06.2007 року

та постанову Господарського суду Вінницької області від 12.02.2007 року

по справі № 12/178-04

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний дім"

до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочний дім" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000123170 від 28.01.2004 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 411217,00 грн. плюс штрафні санкції.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 12.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.06.2007 року у даній справі позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п. 11.21 ст. 11, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97); п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон № 334/94).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки прийнято та надіслано ТОВ "Молочний дім" податкове повідомлення-рішення №0000012301/0 від 28.01.2004 р. про визначення на підставі п.3.1 ст.3, п.п. 7.7.1, п.7.7, п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 17.1.3, 17.1.6 п.17 1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 873948,00 грн., з яких 411217,00 грн. - основний платіж та 462731,00 грн. - штрафна санкція.

З акту перевірки вбачається, що підставою донарахування податку на додану вартість став невірний розподіл ТОВ "Молочний дім" сум податкового зобов'язання та податкового кредиту між спеціальною та загальною деклараціями, у зв'язку з чим в акті перевірки здійснено перерозподіл цих сум та визначено податкове зобов'язання.

Переглядаючи судові рішення першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, відповідно до вимог частини 2 статті 220 КАС України, колегія приходить до висновку, що обставини по справі судами встановлені повно і правильно на підставі належних і допустимих доказів, які були досліджені судами, тому їх висновок про наявність підстав для визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000012301/0 від 28.01.2004 р. є обґрунтованим виходячи з наступного.

У відповідності до вимог пункту 11.21 статті 11 3акону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3 п. 11.21 ст.11 зазначеного Закону). Постановою КМ України від 12 травня 1999 року № 805 (805-99-п) затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, у п. 1 якого визначено, що він встановлює механізм нарахування та виплат дотацій на період з 1 січня 1999 року переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі.

Нарахування та виплата дотацій проводиться переробними підприємствами незалежно від форми власності, що мають власні переробні потужності.

Згаданий порядок не поширюється на операції з поставки молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, поставленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з поставки імпортованої сировини, з поставки молока і м'яса в живій вазі посередниками, а також з переробки сировини на давальницьких умовах.

Необхідними умовами спрямування сум податку на додану вартість для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам є : 1) купівля переробним товариством молока власного виробництва сільськогосподарських товаровиробників; виготовлення із закупленої сировини молока і молочної продукції з використанням власних переробних потужностей, а не на давальницьких умовах; 3) реалізація такого молока і молочної продукції ( п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій основним видом діяльності ТОВ "Молочний дім" є виробництво молочних продуктів (КВЕД 15.51.0), що підтверджується Довідкою ЄДРПОУ № 97 від 26.04.2004 року.

Крім того, зазначене товариство також є переробним підприємством, оскільки по виду економічної діяльності віднесено до переробних підприємств, а з урахуванням Державного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009-96", затверджений та введений в дію наказом Держстандарту України від 22.10.1996 р. №441 (v0441217-96) , для віднесення підприємства до переробного, останнє повинно здійснювати один чи кілька видів діяльності, передбачених кодами 15.5 "Виробництво молочних продуктів (молочна промисловість)" у підсекції DA "Харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів".

у відповідності до пункту 6 Порядку переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м'яса, м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі та окремий облік іншої продукції.

При цьому переробне підприємство подає до податкового органу дві декларації - спеціальну та загальну.

У спеціальній декларації відображаються суми податкового зобов'язання та податково-кредиту, що виникають у зв'язку з переробкою та продажем продукції, яка виготовлена з молока, закупленого в сільськогосподарських товаровиробників.

В загальній декларації відображаються суми податкового зобов'язання та податкового кредиту, що виникають у зв'язку з реалізацією молочної продукції, яка отримана з сировини, закупленої не в сільськогосподарських товаровиробників або на умовах, на які не розповсюджується дія пп. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядок.

Судами встановлено, що у порушення вимог п.1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002 року (z1023-02) , - у п. 2.5 акту перевірки відсутні жодні посилання на первинні або інші документи, на підставі яких за можливе було б у повній мірі визначити податкові зобов'язання за перевіряємий податковим органом період.

Відповідачем підтверджується розмір податкового зобов'язання з ПДВ, визначений позивачем за період, який перевірявся.

Разом з тим у спірному податковому повідомленні-рішенні відсутні посилання на порушення позивачем пп. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ст. 71 КАС України).

За таких обставин суди дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 21.06.2007 року та постанову Господарського суду Вінницької області від 12.02.2007 року по справі № 12/178-04 залишити без змін.

Справу № 12/178-04 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

.