Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області про стягнення грошового забезпечення та компенсації за речове майно,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ 01 листопада 2005 року не виплатили грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2005 році, грошову компенсацію за речове майно, матеріальну допомогу за період з 2000 року по 2005 рік та грошову допомогу при звільненні в сумі 13 696,08 грн.

Просив поновити порушені права.

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2006 року позов задоволено частково: стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області на користь позивача допомогу при звільненні в сумі 10 696, 08 грн. В решті - відмовлено.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні матеріальної допомоги й в цій частині позов задоволено: стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області на користь позивача матеріальну допомогу за останній рік роботи в сумі 3 215,45 грн.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області від 27 жовтня 2005 року №44 ОСОБА_1з 01 листопада 2005 року звільнено зі служби за підпунктом "б" пункту 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Вислуга років в календарному обчисленні складає 18 років 00 місяців 05 днів, в пільговому - 20 років 06 місяців 05 днів.

При звільненні не виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2005 році, грошову компенсацію за речове майно, матеріальну допомогу за період з 2000 року по 2005 рік та грошову допомогу при звільненні в сумі 13 696,08 грн.

Пізніше частина грошової допомоги була виплачена, неотриманою залишилася допомога в сумі 10 696, 08 грн.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що на користь позивача підлягала стягненню неотримана частина грошової допомоги, розмір якої сторонами не оспорюється.

Апеляційний суд погодився з рішенням районного суду в цій частині та прийшов до висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню матеріальна допомога за останній рік роботи в розмірі місячного грошового забезпечення, який складає 3 215,45 грн., а за 2000- 2004 роки - за пропуском строку звернення в суд з позовом не підлягає.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір апеляційний суд правильно погодився з рішенням суду першої інстанції в частині того, що не отримана при звільненні з органів внутрішніх справ грошова допомога, розмір якої сторонами не оспорюється, підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (926/96) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Апеляційний суд, з урахуванням вказаних положень Указу та вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає строк звернення до адміністративного суду, правильно стягнув на користь позивача матеріальну допомогу за останній рік роботи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (1459-14) . Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Тобто на час виникнення спірних правовідносин речове майно та грошова компенсація за речове майно були передбачені законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року, в тому числі й для осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, до яких відносився позивач.

Згідно вказаних норм права грошова компенсація за речове майно за 2005 рік виплаті не підлягала.

Порядок надання відпусток особам начальницьким складом органів внутрішніх справ регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

Відповідно до пункту 56 вказаного Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Позивача звільнено з органів внутрішніх справ через хворобу, тому положення частини 2 пункту 56 щодо надання компенсації за невикористану в році звільнення відпустку на нього не поширюються.

Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.