Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Комунального водопровідно-каналізаційного підприємства "Любомльводоканал"

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року

та постанову Господарського суду Волинської області від 07.02.2007 року

по справі № 03/120/17-2А

за позовом Комунального водопровідно-каналізаційного підприємства "Любомльводоканал"

до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

про зобов’язання Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області видати свідоцтво про право сплати єдиного податку та перевести Комунальне водопровідне-каналізаційне підприємство "Любомльводоканал" на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2007 року, -

У грудні 2006 року Комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство "Любомльводоканал" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (з врахуванням зміни позовних вимог) про зобов’язання Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області видати свідоцтво про право сплати єдиного податку та перевести Комунальне водопровідне-каналізаційне підприємство "Любомльводоканал" на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2007 року.

Постановою Господарського суду Волинської області від 07.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року у даній справі в позові відмовлено з огляду на неправомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 листопада 2006 року КВКП "Любомльводоканал" звернулось до Любомльської МДПІ із заявою про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку, в якій просило перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 2007 року за ставкою єдиного податку 10 відсотків.

Листом від 20.11.2006р. № 4558/15-113-2 Любомльська МДПІ повідомила позивача про те, що заява про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку розглянута і підприємство з 01.01.2007р. не буде переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, дія Указу Президента України від 03 липня 1998 року на зазначені підприємства не поширюється.

Рішенням Виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991р. № 260 "Про розмежування майна між суб'єктами комунальної власності" було вирішено передати у власність області, районів та міст обласного підпорядкування майно. Згідно з переліком, затвердженим вказаним рішенням, у власність районів було передано житлово-комунальне господарство, житловий та нежитловий фонд, житлово-комунальні, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Рішенням Виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів № 59 від 03.04.1992р. "Про зміни в розмежуванні майна між суб'єктами власності" було вирішено передати майно з обласної комунальної власності у відання міст обласного підпорядкування і районів - підприємств і підрозділів Обласного виробничого об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства "Волиньводоканал".

Відповідно до Статуту Любомльського водопровідно-каналізаційного підприємства "Любомльводоканал", зареєстрованого Любомльською районною державною адміністрацією 22.10.1992р., підприємство є державним комунальним; власником підприємства є Любомльська районна державна адміністрація; майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання.

Рішенням Любомльської районної ради від 11.06.1999 року № 6/4 "Про розмежування сфер впливу по управлінню майном комунальної власності району" було вирішено розмежувати комунальну власність району на районну та міську комунальну власність згідно додатків №1 та №2.

В додатку №1 до вказаного рішення у "Переліку підприємств міської та районної комунальної власності та заснованих на їх базі товариств, з керівниками яких погоджуються контракти головою районної ради та районної державної адміністрації" значиться Любомльський "Водоканал".

Згідно Статуту Комунального водопровідно-каналізаційного підприємства "Любомльводоканал", затвердженого рішенням сесії Любомльської міської ради без зазначення номера і дати та зареєстрованого 09.12.2005р. державним реєстратором, Комунально водопровідно-каналізаційне підприємство "Любомльводоканал" засноване Любомльською міською радою (далі "Засновник") на основі комунальної власності територіальної громади у відповідності із Законами України "Про власність" (697-12) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Господарського кодексу України (436-15) ; для організації діяльності "Підприємства" створюється статутний фонд в розмірі 100 000 грн. шляхом перерахунку "Засновником" грошових коштів або передача інших активів; власником майна "Підприємства" є територіальна громада Любомля.

З 2002 року по 2006 рік включно Любомльське водопровідно-каналізаційне підприємство "Любомльсводоканал", Водопровідно-каналізаційне підприємство "Любомльводоканал", КВКП "Любомльводоканал" знаходилось на спрощеній системі оподаткування.

Довідкою №10 від 12.01.2007р. КВКП "Любомльводоканал" та розрахунком сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за IV квартал 2006 року стверджується, що за 12 місяців 2006 року на КВКП "Любомльводоканал" працювало 33 чоловіка (середньооблікова чисельність працюючих), обсяг виручки від наданих послуг становить 569749 грн. (виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору).

Довідкою Любомльської міської ради № 03 від 15.01.2007р. стверджується, що закріплене за КВКП "Любомльводоканал" майно на праві господарського відання належить територіальній громаді м. Любомль та в балансі юридичної особи Любомльської міської ради не відображається.

Як вбачається з балансу міської ради за 2006 рік, переліку основних засобів, які знаходяться на балансі міської ради станом на 01.01.2007р., фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 01.01.2007р. та інвентаризаційного опису основних засобів КВКП "Любомльводоканал", основні засоби КВКП Любомльводоканал" значаться на обліку у позивача і в балансі міської ради не значаться.

Довідкою Любомльської міської ради № 42 від 05.02.2007р. стверджується, що кошти до статутного фонду КВКП "Любомльводоканал" відповідно до пункту 3.5 Статуту підприємства не перераховувались, а підприємство було засновано на майні територіальної громади, переданому з комунальної власності району відповідно до рішення № 6/4 від 11.06.1999р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. № 727/98, із змінами і доповненнями, (далі Указ) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує - 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Частиною 4 ст.7 даного Указу встановлено, що дія його не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Державне підприємство згідно з положеннями Господарського кодексу України (436-15) є підприємством, що діє на основі державної власності, утворюється уповноваженим органом державної влади і майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Комунальне підприємство, згідно зазначеного Кодексу - це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління.

Отже, незалежно від наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків.

Враховуючи поняття суб'єкта малого підприємництва, наведене у статті 1 Указу, уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб'єктами малого підприємництва.

Крім того, частиною першою статті 8 Господарського кодексу України передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Таким чином, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) на зазначені підприємства не поширюється.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 рок у на постанову Господарського суду Волинської області від 07.02.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Комунального водопровідно-каналізаційного підприємства "Любомльводоканал" залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року та постанову Господарського суду Волинської області від 07.02.2007 року по справі № 03/120/17-2А залишити без змін.

Справу № 03/120/17-2А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.