Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Остапенку Д.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Олексієнко В.М.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області

на постанову Господарського суду Житомирської області від 06.02.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 27.06.2006

у справі №10/118 на

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинське целюлозно-паперове експериментальне виробництво"

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У справі заявлено позов, з врахуванням уточнених вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Малинської МДПІ №0000942301/1/4382 від 01.08.2005 в частині донарахування 7932,53 грн. податку на додану вартість та застосування 3943,06 грн. штрафних санкцій та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000952301/1/4381 від 01.08.2005.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 06.02.2006, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.06.2006, позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та ухвалити нове рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 по 31.03.2005, за результатами якої складено акт від 22.06.2005 за №44/23-10/30939578.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.5.8.2 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, не проведено коригування податкового кредиту в березні 2004 року на суму 15139,59 грн. – ПДВ з придбання основних засобів, отриманих від ТОВ "Поступ і Капітал" згідно податкової накладної №528/1 від 31.03.2004, які в квітні 2004 були передані на ТОВ "Маспап" як внесок до статутного фонду.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000942301/0/3451 від 25.06.2005 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 8684,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 4318,80 грн., та №0000952301/0/3451-1 від 25.06.2005 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 7207,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, прийняті нові податкові повідомлення-рішення №0000942301/1/4382 від 01.08.2005 та №0000952301/1/4381 від 01.08.2005, якими доведено нові граничні строки сплати нарахованих зобов’язань.

Позивачем податкове повідомлення-рішення №0000942301/1/4382 від 01.08.2005 оскаржується в частині донарахування 7932,53 грн. податку на додану вартість та застосування 3943,06 грн. штрафних санкцій, а №0000952301/1/4381 від 01.08.2005 в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у березні 2004 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 15139,59 грн. за податковою накладною №528/1 з вартості послуг по ремонту основних фондів, наданих Українсько-Англійським акціонерним товариством "Поступ і Капітал", в квітні 2004 року ці основні фонди були передані ТОВ "Маспап" як внесок до статутного фонду.

З 01.04.2004 позивач перейшов на спрощену систему оподаткування обліку та звітності за ставкою 10%, що підтверджено довідкою Малинської МДПІ від 21.12.2005.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Суб’єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства з іноземними інвестиціями, звільнені від сплати податку.

Перехід на спрощену систему оподаткування не призводить до визнання господарських операції, як неоподатковуваних операцій, в розумінні пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач втратив право на нарахування ПДВ, і, відповідно, на податковий кредит та складання податкової накладної, лише по господарським операціям фактично здійсненим, починаючи з податкового періоду, в якому відбувся перехід на спрощену систему оподаткування, та відбулося анулювання свідоцтва платника ПДВ у встановленому законом порядку.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи встановлених судом.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв правильні рішення, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Житомирської області від 06.02.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.