Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Золотарьова М.К.;

відповідача: Палій Ю.В., Закорчемний І.Б.;

прокуратури: Чубенко В.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008р.

та касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"

на постанову Господарського суду Львівської області від 14.12.2006р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008р.

у справі №5/3298-13/377А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

про часткове визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Відкрите акціонерне товариство "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (далі по тексту – позивач, ВАТ "ЖЦПК") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Жидачівському районі) про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2006р. №0000192320/0/89, крім нарахованих податкових зобов’язань, що виникли в результаті безпідставного включення до складу валових витрат суми не підтверджених документально витрат у розмірі 34964,00 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 14.12.2006р. у справі №5/3298-13/377А (суддя Станько Л.Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008р. (головуючий суддя – Дубник О.П., судді Дух Я.В., Якімець Г.Г.) скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 14.12.2006р. та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі від 13.04.2006р. №0000192320/0/89 в частині визначення 821,00 грн. податку на прибуток та 205,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Жидачівському районі, не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008р. у справі №5/3298-13/377А, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 14.12.2006р.

ВАТ "ЖЦПК", не погоджуючись з постановою Господарського суду Львівської області від 14.12.2006р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008р. у справі №5/3298-13/377А, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ВАТ "ЖЦПК" підлягає задоволенню в повному обсязі, а касаційна скарга ДПІ у Жидачівському районі підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.04.2006р. ДПІ у Жидачівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192320/0/89, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1626100,00 грн., в т.ч. 845000,00 грн. основного платежу та 781100,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 13.04.2006р. №0000192320/0/89 прийнято ДПІ у Жидачівському районі на підставі акту "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення до бюджету сум податків та інших обов’язкових платежів Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (ВАТ "ЖЦПК") (ЄДРПОУ 00278801) за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р." від 04.04.2006р. №280/23-2/00278801 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог: 1) п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.7 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 2.1 п. 2 наказу Державної податкової інспекції України "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання" від 29.03.2003р. №143 (z0271-03) та п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. №614 (z0105-01) завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування на суму у розмірі 2528,0 тис. грн.; 2) занижено податкове зобов’язання з податку на прибуток за 2005р. на суму у розмірі 845,0 тис. грн.

Предметом даного спору є визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2006р. №0000192320/0/89, крім нарахованих податкових зобов’язань, що виникли в результаті безпідставного включення до складу валових суми витрат не підтверджених документально у розмірі 34964,00 грн.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не досліджено питання донарахування позивачу податкових зобов’язань у розрізі порушень висвітлених в Акті перевірки, тобто не встановлено, яку саме суму податкового зобов’язання нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2006р. №0000192320/0/89 оскаржено позивачем.

Крім того, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не надано обґрунтованого аналізу правомірності формування позивачем валових витрат на підставі наявних в матеріалах справи первинних документів, оскільки посилання на їх невірне оформлення не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці первинні документи можуть бути підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, про достовірність підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008р. у справі №5/3298-13/377А задовольнити частково.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на постанову Господарського суду Львівської області від 14.12.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008р. у справі №5/3298-13/377А задовольнити в повному обсязі.

Постанову Господарського суду Львівської області від 14.12.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2008р. у справі №5/3298-13/377А скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.