Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання провести перерахунок пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2006 року,-

У жовтні 2005 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання провести перерахунок пенсії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він із 1996 року отримує пенсію у розмірі 359,38 грн. В перерахунок пенсії за вибором за 1969 - 1973 р.р. Управління пенсійного фонду не включає заробітну плату для обчислення пенсії інвалютний оклад, отриманий у відрядженні в Індії по контракту з ВО "Тяжпромекспорт" СРСР. При зверненні до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про перерахунок пенсії позивачу було відмовлено, оскільки раніше діючим законодавством не було передбачено обчислення розміру пенсії із заробітної плати, отриманої в іноземній валюті. Відповідно до п.129 Постанови СРСР № 590, робочим і службовцям, працюючим в установах СРСР за кордоном або в міжнародних організаціях, пенсія розраховується з розрахунку 200% максимального окладу відповідно до посади в радянській валюті. При цьому та частина заробітної плати, яка виплачується в валюті, не враховується. Просив зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок пенсії з 01.01.2004 року з урахуванням для обчислювання пенсії 200% максимального окладу у радянській валюті при роботі в Індії за контрактом ВО "Тяжпромекспорт".

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2006 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що відповідно довідки ДП ВО "Тяжпромекспорт" від 29.03.2004 року № 14-87 позивач із 18.07.1970 по 07.12.1973 р.р. знаходився у закордонному відрядженні та працював в Індії по контракту ВО "Тяжпромекспорт" № 7622/ос старшим інженером на металургійному заводі в м. Бокаро з інвалютним окладом 231 інвалютних карбованців, 219-25 інвалютних карбованців в місяць.

Із заробітку в російських карбованцях здійснені перерахування в Пенсійний фонд Російської Федерації, а із заробітку в інвалютних карбованцях відрахування на обов'язкове пенсійне страхування не проводилося.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до заробітної плати /доходу/ для обчислення пенсії враховуються суми виплати /доходу/, отриманих застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Із 19.01.1996 року позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська і отримає пенсію за віком, призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Згідно ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до набрання чинності цим Законом, а саме заробітна плата /дохід/, що враховується при перерахунку пенсії за період до впровадження Закону в дію визначається відповідно до ч.2 ст.40 цього Закону.

При перерахунку пенсії ОСОБА_1виявив бажання взяти для обчислення пенсії період роботи за кордоном і заробіток, що складається з виплат в російських карбованцях та інвалютних карбованцях.

Відповідно до ст. 72 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України заробітна плата враховується на загальних підставах за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, оскільки особа працювала за кордоном в установах колишнього СРСР чи УРСР або за відрядженням цих установ, то обчислення розміру пенсії із заробітку з врахуванням частини заробітної плати, отриманого в іноземній валюті Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) не передбачено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відмовляючи у призначенні пенсії відповідачем не було порушено права позивача на перерахунок пенсії, оскільки позивач працювала за кордоном в установах колишнього СРСР чи УРСР або за відрядженням цих установ, то обчислення розміру пенсії із заробітку з врахуванням частини заробітної плати, отриманого в іноземній валюті. Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) не передбачено.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги її не спростовують.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів-

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.