Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Закаржевський С.С.

розглянувши касаційну скаргу Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2005 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р.

у справі №2/685

за позовом Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

до Місцевого Марганецького благодійного фонду допомоги та підтримки інвалідів "Милосердя"

про припинення юридичної особи

Марганецька об’єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області (далі по тексту – позивач, Марганецька ОДПІ) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Місцевого Марганецького благодійного фонду допомоги та підтримки інвалідів "Милосердя" (далі по тексту – відповідач, Благодійний фонд "Милосердя") про припинення юридичної особи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2005 р. у справі №2/685 (суддя Боділовська М.М), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р. (головуючий суддя – Крутовських В.І., судді Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Марганецька ОДПІ, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2005 р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р. у справі №2/685, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Марганецької ОДПІ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є припинення Місцевого Марганецького благодійного фонду допомоги та підтримки інвалідів "Милосердя" з підстав передбачених п. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", а саме неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що ліквідація благодійної організації здійснюється в установленому законом порядку на підставі Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" (531/97-ВР) , а припинення відповідача на підставі положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (755-15) не можливе, оскільки він не є суб’єктом підприємницької діяльності.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" благодійна організація набуває права юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" ліквідація благодійної організації здійснюється в установленому законодавством порядку.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (755-15) .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб— підприємців. Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об’єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.

Згідно з Прикінцевими положеннями цього закону він набирав законної сили з 01.07.2004 р.; закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Особливості ліквідації благодійної організації встановлено Положенням про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. №382 (382-98-п) , але окремий Закон, який би регулював ці правовідносини відсутній.

За таких умов, Вищий адміністративний суд України вважає, що положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (755-15) в частині припинення юридичної особи внаслідок неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону може бути застосовано до благодійної організації, що судами попередніх інстанцій до уваги не прийнято.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій, викладені у оскаржених судових рішеннях, є необґрунтованими та передчасними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р. у справі №2/685 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р. у справі №2/685скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.