Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

при секретарі Остапенку Д.О.

за участю представників

відповідача: Горбенко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р.

у справі № 29/517

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерц-Капітал-Плюс"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі міста Києва від 27.10.2004 р. № 0006582301/0/35039 на загальну суму 83775,72 грн., а саме: в частині визначення основного платежу у сумі 59839,80 грн. та в сумі 23935,92 грн. визначення штрафних санкцій.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , ст. - 4-2, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом від 26.10.2004 р. № 2005-23/01-32488119 планової комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Комерц-Капітал-Плюс" за період з 03.06.2003р. по 01.07.2004 р. зафіксовано порушення вимог п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Порушення вимог зазначених норм Закону полягало у включенні до складу валових витрат витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно із ст. 8 цього Закону, а саме: витрати на придбання програмного продукту (інформації (консультування) з питань придбання векселів на електронному носії – дискеті 3,5.). Придбаний програмний продукт не має матеріальної форми та може бути використаний у господарській діяльності протягом періоду більше одного року, тому згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Нематеріальні активи", затвердженим наказом Мінфіну України від 18.10.1999 р. № 242 (z0750-99) , у бухгалтерському обліку належить до нематеріальних активів.

До перевірки не надано первинних документів (дискети 3,5), що підтверджують фактичну наявність отриманих інформаційних (консультативних) послуг з питань придбання векселів.

Протягом періоду, що перевірявся, на балансі підприємства відсутня комп’ютерна та копіювальна техніка, а тому витрати на заправку картриджа не могли бути використані підприємством у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включені витрати з послуг оренди на підставі договору нежилого приміщення без документального підтвердження факту здійснення оренди, а саме: за відсутності акту приймання-передачі нежилого приміщення, рахунків-фактур по відшкодуванню витрат електроенергії та комунальних послуг, вартість яких входить до складу орендної плати за договором.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2004 р. № 0006582301/0/35039 про визначення позивачеві суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 112013,22 грн., у тому числі 82789,80 грн. основного платежу та 29223,42 грн. штрафних санкцій.

Частково задовольняючи позов та визнаючи частково недійсним податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходячи із приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.1999 р. (z0750-99) дійшов висновку про те, що інформація, яка передана позивачеві на дискеті 3,5, не є нематеріальним активом, оскільки вона використана строком до одного року, що спростовує позицію податкової інспекції щодо формування позивачем валових витрат всупереч вимогам п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які забороняють включати до валових витрат витрати, пов’язані з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. Крім того, суд виходив з того, що вказані послуги придбавалися для використання у власній господарській діяльності, договори є чинними, тому, відповідно до ст. 11, п.5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати на придбання послуг.

Суд касаційної інстанції не може беззаперечно погодитися з позицією судів попередніх інстанції щодо правомірності віднесення до складу валових витрат витрати, пов’язані з придбанням інформаційних (консультаційних послуг) на підставі договорів.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (ст. 1 доповнено п.1.32 згідно із Законом України від 18.11.97 р. №639/97-ВР (639/97-ВР) ) господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За вимогами абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з договорів про надання інформаційних (консультативних) послуг предметом договорів є надання платних консультаційно-інформаційних послуг виробничого характеру щодо питань придбання векселів. За умовами договору інформація (консультування) обов’язково має містити надання замовнику рекомендацій щодо удосконалення та організації своєї діяльності в межах предмету консультування.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з судами попередніх інстанцій про те, що документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати, а саме акти здачі-приймання послуг, є такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV. В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частина 2 ст. 9 вказаного закону висуває до первинних документів такий обов’язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

У розрізі наведених обставин, одного договору, акту приймання-передачі виконаних робіт, складеного між сторонами договору, в якому є посилання тільки на сам факт надання інформаційних (консультативних) послуг з питань придбання векселя, факт передачі такої інформації на електронному носії – дискеті 3,5, та в якому визначена вартість таких послуг без розкриття змісту та обсягу таких послуг з обґрунтованим посиланням на їх вартість, недостатньо для висновку про наявність документальних підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

У такому випадку належність зазначених витрат позивача до валових витрат має бути підтверджена, окрім акту приймання-здачі робіт, іншими відповідними документами, які містять відомості про надання конкретних послуг та їх економічно обґрунтовану вартість, а також відомості про те, як придбані інформаційно-консультативні послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності, тобто діяльності, направленій на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відсутність документального підтвердження витрат позбавляє платника податку права на віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Без встановлення обставин щодо реального отримання позивачем послуг, їх змісту, розмежування їх вартості неможна визнати віднесення витрат з їх придбання до складу валових витрат таким, що відповідає вимогам п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.