К-11186/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - 01.10.2008 Прийняття

У справі заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Центрально-Міському районі м.Горлівки про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.01.2004 №0001872342/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток загальною сумою 2747664 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.02.2005 позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що за правилами податкового обліку, визначеними пп.13.1.1 п.13.1 ст. 13 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо реорганізація здійснюється шляхом об’єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платника податків, що об’єдналися, такий об’єднаний платник податків набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або податкового боргу всіх платників податків, що об’єдналися. Покладення відповідачем зазначеної відповідальності за несплату податкових зобов’язань на створене в процесі реорганізації підприємство та неврахування фінансового стану роботи платників податків, які увійшли до його складу, не відповідає визначеним засадам правонаступництва за нормами податкового законодавства.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття нового про відмову в позові, у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

У вересні 2003 року відповідачем була здійснена позапланова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 06.03.2003 по 30.06.2003 року, наслідки якої викладені в акті №85/23-114-2/32270533 від 15.09.2003.

На підставі висновків акту перевірки прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, предметом якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 2747664 грн., у тому числі 1717290 грн. - основного платежу та 1030374 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою донарахування податку за спірним податковим повідомленням рішенням стало порушення норм п.6.1 ст.6, пп.8.7.1 п.8.7, пп.8.3.2, 8.3.9 п.8.3 ст.8, п.9.4 ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У справі встановлено, що Державне підприємство "Артемвугілля" створене на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України №769 від 28 грудня 2002 року зі змінами та доповненнями, у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття дванадцяти підприємств, та, відповідно до пункту 9 наведеного наказу, позивач став правонаступником цих підприємств.

Позивачем 11.08.2003 подана до податкового органу декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2003 року. Рядком 04.10 К1 декларації визначені витрати на поліпшення основних фондів у сумі 1417100 грн. Згідно довідки про балансову вартість основних фондів позивача вона складає за даними податкового обліку станом на 01.01.2003 316649000 грн.

Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Таким чином, віднесення позивачем витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів у сумі 1417100 грн. здійснено в межах законодавчо встановлених розмірів.

Рядком 07 К1 декларації позивачем визначена сума амортизаційних відрахувань у розмірі 6284600 грн., у т.ч. на основні засоби – 5804800 грн. та 479800 грн. – амортизаційних відрахувань, пов’язаних з видобутком корисних копалин. Правові засади формування зазначених сум визначені статтями 8 та 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зазначені позивачем у декларації дані співпадають з даними декларацій реорганізованих підприємств.

Рядком 09 декларації позивачем визначено балансові збитки, некомпенсовані прибутками до 01.01.2003 року у розмірі 72211000 грн.

Пунктом 3.1 розділу 3 Порядку заповнення декларації передбачено, що у рядку 09 зазначається від'ємне значення об'єкта оподаткування, визначене за нормами п.11 "Перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на прибуток підприємств" від 24.12.2002 (349-15) на підставі результатів інвентаризації збитків станом на 1 січня 2003 року.

Відповідно до п.11 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на прибуток підприємств" (349-15) , якщо платник податку задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) за наслідками податкового періоду, що передує податковому періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону, таке від'ємне значення об'єкта оподаткування для цілей оподаткування обліковується окремо, не включається до складу валових витрат та враховується таким платником податку у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення.

Згідно розділу 3 Прикінцевих положень цього Закону він набирає чинності з 1 січня 2003 року.

Судом першої інстанції встановлено, що з наданих позивачем результатів інвентаризації, а також даних декларацій з податку на прибуток реорганізованих підприємств, вбачається підтвердження розміру балансових збитків у сумі 72711000 грн., при цьому, 9678000 грн. є збитками Державного підприємства "Шахта ім.В.І.Леніна", період виникнення яких припадає на перший квартал 2000 року, право на останнє відображення у складі від'ємного значення можливо у першому кварталі 2003 року, у зв’язку з чим їх розмір повинен дорівнювати 62533000 грн. При цьому, зменшення від'ємного значення балансових збитків не призвело до виникнення позитивного об'єкту оподаткування.

Позиція відповідача заснована на тому, що позивач придбав статус платника податків у 2003 році, внаслідок чого балансові збитки до 1 січня 2003 року не можуть мати місця.

Однак, такі висновки суперечать загальним правилам правонаступництва, зокрема, п.5 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", що був чинним на час реорганізації, згідно якого, у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.

Наслідки такого правонаступництва в бухгалтерському обліку доведені нормами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №163 від 07.07.1999 (z0499-99) ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 за №499/3792 (z0499-99) ) (далі - Положення), п.15 якого передбачено, що показники фінансової звітності підприємств, що об'єднуються, включаються до фінансової звітності об'єднаних підприємств за період, у якому відбувається злиття, і за попередній період. Об'єднане підприємство, згідно п.16 Положення, відображає активи, зобов'язання та власний капітал об'єднаного підприємства за їх балансовою вартістю.

За правилами податкового обліку, визначеними пп.13.1.1 п.13.1 ст. 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов’язань або податкового боргу всіх платників податків, що об’єдналися.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв правильне рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та його скасування немає.

Доводи касаційної скарги відповідача не беруться до уваги так як не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2005 – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.