Про скасування податкового зобов'язання за платежем «антидемпінгове мито» - Текст документа

справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон Клаб» (далі - Товариство) до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (в подальшому змінило своє найменування на Київську міську митницю Державної фіскальної служби України; далі - Митниця) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У березні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Митниці форми «р» від 21 січня 2013 року № 18 про визначення податкового зобов'язання за платежем «антидемпінгове мито» у розмірі 1 069 960 грн (далі - Рішення).

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що згідно з Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 (v-216324-09) (далі - Рішення Комісії) застосовано антидемпінгове мито як антидемпінговий захід, зокрема при митному оформленні шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних походженням з країни виробництва - Королівство Іспанія, які згідно з української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (584а-18, 584б-18) (далі - УКТ ЗЕД (584а-18, 584б-18) ) класифікуються за кодом «9018 31 10 00», об'ємом 5 мл, у розмірі 10,54 % від митної вартості товару та об'ємом 10 мл у розмірі 196,38 % від митної вартості товару (пункт 2.4 Рішення Комісії (v-216324-09) ).

На час розмитнення імпортованого Товариством в Україну товару дію Рішення Комісії (v-216324-09) було зупинено на підставі судових рішень. Крім того, постановою апеляційного суду воно було визнане протиправним та скасоване (дію Рішення Комісії (v-216324-09) відновлено з 16 березня 2011 року на підставі рішення касаційного суду). Товариство вважає, що при розмитненні товару порушень не допустило, а у Митниці не було законних підстав для нарахування антидемпінгового мита, а відтак її рішення є неправомірним.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 березня 2014 року зазначені судові рішення залишив без змін.

Суди встановили, що у період з 18 по 27 грудня 2012 року відповідач провів перевірку дотримання Товариством законодавства України з питань митної справи, за наслідками якої склав акт від 28 грудня 2012 року № н/82/12/100000000/23721570.

В акті він зазначив, що у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року Товариство на порушення статті 13 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-ХІІ «Про Єдиний митний тариф» (далі - Закон № 2097-ХІІ (2097-12) ) та пункту 2.4 Рішення не нарахувало та не сплатило антидемпінгове мито за імпортований в Україну товар - шприци ін'єкційні одноразового застосування «BD Diskardit TM II» з голками та без голок об'ємом 2 мл, 5 мл, 10 мл, 20 мл), виробник «Bekton Diskinson S.A.», країна виробництва - Королівство Іспанія, за кодом УКТЗЕД «9018 31 10 00» згідно з вантажними-митними деклараціями від 07 квітня 2010 року № 100000016/2010/613307, 8 червня 2010 року №100000016/2010/619640, 30 червня 2010 року № 100000016/2010/622121, 10 листопада 2010 року № 100000016/2010/ 484651, 17 лютого 2011 року № 100130003/2011/100569, 6 травня 2011 року № 1001170000/2011/110598, 21 вересня 2011 року № 100190000/2011/126312, 26 грудня 2011 року № 100190000/2011/138817 (далі - ВМД), що призвело до заниження суми податкового зобов'язання зі сплати антидемпінгового мита на суму 1 069 960 грн 65 коп.

Також згідно з викладеними в акті висновками несплата антидемпінгового мита призвела до заниження Товариством суми податку на додану вартість на 213 992 грн 12 коп.

За наслідками перевірки Митниця прийняла спірне Рішення.

Суди також установили, що позивач при ввезенні на територію України товару за вказаними ВМД не обчислював та не сплачував антидемпінгове мито у зв'язку із зупиненням дії Рішення Комісії (v-216324-09) на підставі ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року у справі № 2а-3851/10/2670 (v3851805-10) у період з 12 березня по 15 вересня 2010 року. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2010 року у зазначеній адміністративній справі Рішення Комісії (v-216324-09) визнав протиправним та скасував. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 березня 2011 року, дійшовши висновку про протиправність постанови апеляційного суду, її скасував й залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено повністю у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування Рішення Комісії (v-216324-09) .

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця просить її скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права відповідач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року (№ К800/36349/13(К/800/36635/13, 820/380/13-а).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 травня 2014 року допустив справу до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування касаційним судом статей 58, 67 та 124 Конституції України, статті 3 Митного кодексу України (далі - МК), Закону України від 22 грудня 1998 року № 330-ХІV (330-14) «Про захист національного товаровиробника від демпінгово імпорту», а також Рішення Комісії (v-216324-09) .

У справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у Митниці підстав визнавати протиправними дії Товариства під час митного оформлення товару за вказаними ВМД, оскільки останнє надало всі необхідні для цього документи і відповідач пропустив товар на митну територію України без жодних істотних зауважень. Касаційний суд зазначив, що митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), тому в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. В акті перевірки не ставилася під сумнів митна вартість товару, яка була зазначена Товариством у ВМД.

У судовому рішенні, наданому Митницею на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд за наслідками розгляду подібної справи дійшов висновку про те, що у позивача виник податковий обов'язок сплатити антидемпінгове мито з вартості товарів, ввезених на митну територію України за ставками, встановленими Рішенням Комісії (v-216324-09) . При цьому зазначив, що зупинення дії нормативно-правового акта, як однин із способів забезпечення позову, не змінює обсягу прав і обов'язків сторін у спорі, а лише як один із засобів судового захисту тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті, а отже, не є підставою для звільнення від виконання встановленого законом обов'язку після скасування таких заходів через відмову у задоволенні позову. Прийняття судом касаційної інстанції рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування нормативно-правового акта підтверджує його правомірність з моменту набрання ним чинності та не скасовує прав і обов'язків суб'єктів застосування цього акта на період скасування його внаслідок прийняття судом неправомірного рішення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, Верховний Суд України виходить із такого.

Згідно з преамбулою Закону України від 22 грудня 1998 року № 330-ХІV (330-14) «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (далі - Закон № 330-ХІV (330-14) ) цей Закон (330-14) визначає механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань. Він регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.

Антидемпінгові заходи, як зазначено у статті 1 Закону № 330-ХІV, - це попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до цього Закону (330-14) під час або за результатами антидемпінгового розслідування.

У Рішенні Комісії (v-216324-09) йдеться про те, що за результатами антидемпінгового розслідування встановлено факт демпінгового імпорту в Україну шприців з полімерних матеріалів, у зв'язку з чим національні інтереси України потребують застосування остаточних антидемпінгових заходів. Цим рішенням установлені розміри ставок остаточного антидемпінгового мита на імпорт в Україну шприців.

Згідно з пунктами 2.7 та 5 Рішення Комісії (v-216324-09) остаточне антидемпінгове мито справляється митними органами України незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються під час імпорту в Україну товарів. Це рішення набирає чинності через 30 днів з дня опублікування повідомлення про нього в газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлення було опубліковане у зазначеному виданні 6 жовтня 2009 року.

Відповідно до статті 10 МК (4495-17) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Аналізуючи зазначені норми права, а також статтю 117 КАС (2747-15) , відповідно до частини третьої якої суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, та статтю 171 зазначеного Кодексу (2747-15) , згідно з частиною восьмою якої суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним, колегія суддів дійшла такого правового висновку.

Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою відповідно до статті 117 КАС (2747-15) зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.

Таким чином, покладення Митницею на Товариство після скасування судом заходів забезпечення адміністративного позову обов'язку щодо сплати антидемпінгового мита відповідно до Рішення Комісії (v-216324-09) за ВМД за період, коли дію зазначеного рішення було зупинено, є правомірним, а висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, в цій частині ґрунтується на неправильному застосуванні норм права.

Водночас постановою від 25 листопада 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд Рішення Комісії (v-216324-09) визнав протиправним і скасував.

За частиною п'ятою статті 254 КАС (2747-15) постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, з набранням законної сили вищевказаною постановою апеляційного суду від 25 листопада 2010 року Рішення Комісії (v-216324-09) втратило чинність, а тому його положення, починаючи з цієї дати, не могли бути застосовані при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщувалися через митний кордон України.

Таким чином, у Товариства не могло виникнути обов'язків щодо сплати антидемпінгового мита за ВМД від 17 лютого 2011 року № 100130003/2011/100569, оскільки товар за цією декларацією був ввезений на митну територію України у той час, коли постанова апеляційного суду про визнання протиправним і скасування Рішення Комісії (v-216324-09) була чинною. Зазначена постанова була скасована Вищим адміністративним судом України лише 16 березня 2011 року.

Справи цієї правової категорії вже розглядалися Верховним Судом України. Так, у постанові від 9 грудня 2014 року (справа № 21-421а14) він дійшов такого ж правового висновку. Зокрема, він вказав, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. А якщо суд за наслідками розгляду справи визнав нормативно-правовий акт незаконним і це судове рішення набрало законної сили, положення зазначеного нормативно-правового акта не підлягають застосуванню.