Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Штульмана І.В., Мироненка О.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2006 року, ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2006 року та від 21 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення державного виконавця про закриття виконавчого провадження, -

В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (надалі - Павлоградський ВДВС, відповідач) про скасування постанови про закриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим за рішенням Павлоградського міського суду від 04.07.2002 року.

В обґрунтування позову позивач вказував, що 04.07.2002 року Павлоградський міський суд виніс рішення, яким визнав дії директора ВАТ "Завод "Павлоградхіммаш" неправомірними та зобов'язав його видати позивачу копію статуту підприємства зі змінами та доповненнями станом на 04.07.2002 року.

02.09.2002 року Павлоградським міським судом було видано виконавчий лист, який 05.05.2002 року позивач подав для виконання до відповідача.

05.09.2002 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, а 16.09.2002 року - постанова про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду без виконання, підставою чому став лист судді Павлоградського міського суду про його відкликання.

Посилаючись на те, що лист судді не є процесуальним документом, на підставі якого можна закрити виконавче провадження, позивач просив суд визнати незаконним рішення державного виконавця про закриття виконавчого провадження та скасувати винесену ним 16.09.2002 року постанову.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 12 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2006 року, провадження по справі за позовом ОСОБА_1 було закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 157 КАС України.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2006 року ОСОБА_1 було відмовлено в роз'ясненні ухвали колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2006 року та у внесенні до неї виправлень, ухвалених по даній справі.

Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями та посилаючись на неналежну оцінку судами доказів, які є в матеріалах справи, позивач просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд, а в частині оскарження ухвали від 21 грудня 2006 року - на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, судом першої інстанції було встановлено, що в провадженні Павлоградського міськрайонного суду знаходиться аналогічна справа за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 16.09.2002 року, рішення по якій не прийнято.

Згідно ухвали суду від 17.03.2003 року, яка набрала законної сили 20.05.2003 року, провадження по вищеназваній справі було зупинено до розгляду цивільної справи за скаргою позивача на неправомірні дії посадової особи ВАТ "Завод "Павлоградхіммаш".

За таких обставин судами попередніх інстанцій було зроблено обґрунтований висновок про те, що згідно п.4 ч.1 ст. 157 КАС України провадження, відкрите ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 17 листопада 2005 року, підлягає закриттю.

Стосовно ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2006 року про відмову у роз'ясненні ухвали цього ж суду від 23 листопада 2006 року, то касаційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи вказували на порушення судом норм процесуального права.

Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій зроблених у даній справі, оскільки такі узгоджуються з матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2006 року, ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2006 року та від 21 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.