К-15397/07 Про визнання права на пільгову пенсію - 04.02.2009 Прийняття

в порядку касаційного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області (далі - УПФ) про визнання права на пільгову пенсію, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (за касаційною скаргою УПФ

на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

13 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду

від 26 червня 2007 року),

В січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом, зазначивши, що з 01 лютого 1978 року по 01 жовтня 1988 року працювала

у психоневрологічному відділенні Ужгородської центральної міської клінічної лікарні, виконуючи роботу за професією молодшої медичної сестри (санітарки) і

має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (від 05.11.1991

№ 1788-ХІІ) (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) з урахуванням Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 (далі - Список № 2). Просила визнати за нею право на пільгову пенсію, визнання незаконною відмову УПФ у призначенні пенсії на пільгових умовах, зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах з листопада 2005 року, а також відшкодування пов'язаних із зверненнями до різних органів витрат у сумі 1000 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 гривень.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 13 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року позовні вимоги задоволено

частково: визнано незаконною відмову УПФ у призначенні ОСОБА_1. пенсії на пільгових умовах, зобов'язано УПФ призначити їй пенсію на пільгових умовах, зі зниженням пенсійного віку на 5 років із 03.05.2006 року, визначивши трудовий

стажОСОБА_1. за період з 01.02.1978 року по 01.10.1988 року таким, що дає

право на вказану пенсію. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції

у даній справі. За змістом касаційної скарги йдеться про незгоду із судовими рішеннями обох попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти касаційної скаргиОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2 перевіривши в межах касаційної скарги доводи УПФ та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правову оцінку обставин у справі, судова колегія прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Пунктом "б" статті 13 цього ж Закону передбачено, що незалежно від місця останньої роботи мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших

роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до положень статті 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії, і мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 01 лютого 1978 року по 01 жовтня 1988 року, тобто 10 років і 8 місяців працювала у психоневрологічному відділенні Ужгородської центральної міської клінічної лікарні на посадах інструктора по праці, виконуючи роботу за професією молодшої медичної сестри (санітарки), та молодшої медичної сестри і була повний робочий день безпосередньо зайнята обслуговуванням психічно хворих, що дає право на призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 (пункт 1 розділу 26 "Установи охорони здоров'я").

Суд першої інстанції на підставі досліджених ним доказів обґрунтовано прийшов до висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що запис у трудовій книжці про роботу позивачці на посаді інструктора по праці було внесено

на підставі штатного розпису Ужгородської центральної міської клінічної лікарні,

що існував на час її працевлаштування і роботи (до червня 1986 року) за

відсутності у психоневрологічному відділенні вакантних посад молодшої медичної сестри чи санітарки. Суди з'ясували відсутність можливості внесення адміністрацією установи запису до трудової книжкиОСОБА_1., який підтверджував би її роботу

за професією "молодшої медичної сестри (санітарки") і на засадах справедливості взяли до уваги положення Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (637-93-п) , щодо визнання визначеного пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ трудового стажу таким, що дає право на пільгову пенсію. Встановлення цих обставин є достатньою підставою для ухвалення судового рішення про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1. пенсії за віком на пільгових умовах.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, пунктом 1 частини першої статті 223, частиною першою статті 224, пунктом 1 частини першої статті 230, статтею 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Залишити касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого

2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від

26 червня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про визнання права на пільгову пенсію - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.