Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

секретар судового засідання Мартинко Н.М.,

за участі: Кроніної Г.В., та представника Генеральної прокуратури України Зарудяної Н.О.,

розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1. у Ленінському районному суді м. Дніпропетровська пред'явила позов до УПФУ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірною відмови у перерахунку пенсії.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона належить до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана інвалідом 2-ої групи за захворюванням, пов'язаним з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (далі - Закон № 796) їй призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких, на її думку, повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами.

Проте, відповідач визначив розмір зазначених пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (далі - постанова КМУ №1) виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19,91 гривні.

Просила визнати неправомірною відмову УПФУ у Ленінському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати УПФУ у Ленінському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок цих пенсій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого відповідними законами.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2008 року без зміни.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення у справі, яким задовольнити її позов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796 (796-12) .

Статтею 49 Закону № 796 визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, які є інвалідами 2-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796 в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, її визнано інвалідом 2 групи за захворюванням, пов'язаним з участю в роботах з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку у УПФУ у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Їй призначені державна та додаткова пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону № 796, розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України.

ОСОБА_1. зверталася до УПФУ у Ленінському районі м. Дніпропетровська з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону № 796 та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законами, але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягали статті 50 та 54 Закону № 796, а не постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Не можна визнати правильною й позицію УПФУ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, що ґрунтується на частині п'ятій статті 54 Закону № 796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Помилковою є позиція відповідача про те, що положення частини третьої статті 28 Закону № 1058, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону № 796.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону № 796, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону № 796, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-1V мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Суди ці положення Законів не врахували, а таму постановили незаконні судові рішення, які підлягають скасуванню.

Також колегія суддів відмічає, що обставини справи судами встановлені всебічно та повно, але до спірних правовідносин не вірно застосовані положення чинного законодавства. За таких обставин є підстави для ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними скасувати та постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду у Ленінському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок державної та додаткової щомісячних пенсій ОСОБА_1

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду у Ленінському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок державної та додаткової щомісячних пенсій ОСОБА_1 у відповідності зі статтею 50 та частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням розміру мінімальної пенсії, встановленого законами України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.