Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1до Генеральної прокуратури України про визнання дій неправомірними касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2007 року,-

У лютому 2007 року позивач звернувся в суд із позовом Генеральної прокуратури України про визнання дій неправомірними, зобов'язати відповідача розглянути його звернення по суті заявлених вимог та зазначив, що 22 лютого 2006 року ним було подано заяву до Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду попередніх звернень та інших питань прокуратурою Маньківського району та обласною прокуратурою Черкаської області на яку до 17 лютого 2007 року відповіді не отримав.

Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2007 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача по розгляду заяви від 22 лютого 2006 року позивача.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник Генеральної прокуратури України звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2007 року апеляційну скаргу представника Генеральної прокуратури України задоволено. Постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач 22 лютого 2006 року вернувся з заявою до Генерального прокурора України, яка була направлена до прокуратури Черкаської області, а потім до прокуратури Маньківського району Черкаської області для проведення перевірки. При цьому відповідь щодо розгляду доручення Генеральної прокуратури за його заявою позивач отримав від прокуратури Черкаської області.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що відповідно до п. 3.11 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 9гн від 28 грудня 2005 року, до провадження Генеральної прокуратури України приймаються звернення по яких прийнято рішення керівництвом прокуратур обласного рівня. А оскільки, обставини вчинення діянь, за якою наводяться, мали місце на території Черкаської області, рішення прокурором Черкаської області не приймалося, дії суб"єкта владних повноважень по їх направленню до прокуратури цієї ж області для їх розгляду та їх вирішення є правомірними.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про прокуратуру". Генеральна прокуратура, підпорядковані їй прокуратури є юридичними особами. Отже, прокуратура Черкаської області несе самостійну відповідальність за виконання покладених на неї законом обов"язків, у тому числі і по належному розгляду звернень громадян, службових та юридичних осіб.

Згідно п.7 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", Генеральний прокурор України відповідно до законів України видає обов"язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення, інструкції.

Також, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до зазначеної вище Інструкції була заведена алфавітна картка реєстрації кореспонденції, яка свідчила про те, що 06 березня 2006 року прокуратури Черкаської області за № 07/1-2113-02/06 надійшла заява ОСОБА_1адресована Генеральному прокурору України для уточнення, викладених в матеріалах заяви доводів з їх урахуванням організації і проведення перевірки. Прокурором Маньківського районного Черкаської області вказане звернення на 28 аркушах було повернуто позивачеві, згідно ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" для уточнення суті його порушених прав чи інтересів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що передаючи заяву на перевірку прокуратурі Черкаської області, відповідач діяв в межах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду від 31 січня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.