Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Підгаєцькому районі Тернопільської області на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2004 року,-

У червні 2004 року заявник звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області та зазначив, що він працював трактористом з 04 березня 1971 р. в радгоспі "України" с. Боків Бережанського району, після роз"єднання радгоспу, з 01 листопада 1990 р. працював в радгоспі "Бойківський", а після його реорганізації працював з 17 липня 1993 р. по 22 лютого 2000 р. в селянській спілці "Бойківська". Стаж позивача становить більше 25 років із зайнятістю на виробництві сільськогосподарської продукції, що дає йому право у відповідності до п.13 "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У березні 2004 р. він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, який відмовив 15 квітня 2004 р. йому в призначенні зазначеної пенсії.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2004 року скаргу задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов"язано управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі призначити ОСОБА_1. пенсію за віком на пільгових умовах.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2004 року апеляційну скаргу відповідача відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який листом на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року №697-V (697-16) передав для розгляду цивільну справу до Апеляційного суду Харківської області.

Апеляційний суд Харківської області листом від 25 травня 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач працював трактористом з 04 березня 1971 р. в радгоспі "України" с. Боків Бережанського району, після роз"єднання радгоспу, з 01 листопада 1990 р. працював в радгоспі "Бойківський", а після його реорганізації працював з 17 липня 1993 р. по 22 лютого 2000 р. в селянській спілці "Бойківська". Стаж позивача становить більше 25 років із зайнятістю на виробництві сільськогосподарської продукції, що дає йому право у відповідності до п.13 "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У березні 2004 р. він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, який відмовив 15 квітня 2004 р. йому в призначенні зазначеної пенсії.

Відповідно до п "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію на пільгових умовах мають трактористи машиністи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (637-93-п) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, службі навчання, а також архівними установами.

Ухвалюючи рішення, суд обґрунтовано зазначив, що згідно трудової книжки позивача загальний стаж роботи становить більше 25 років, із них більше 25 років на роботі тракториста-машиніста безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції в радгоспах ("Україна", "Боківська"), інших підприємствах сільського господарства - селянська спілка "Боківська" та дійшов вірного висновку про визнання дій неправомірними відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Підгаєцькому районі Тернопільської області залишити без задоволення, рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.