Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006 та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26.09.2006 по справі № № 2-а-24/06 (22-а-425/06)

за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.04.2006 № 0001031700/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доход від спадщини за ставкою 13%, що складає 4 550,87 грн. на підставі пп. "в" п. 7.1, пп. "в" п. 13.1, та п. 13.2.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26.09.2006 по справі № 2-а-24/06 (22-а-425/06) - позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував свою постанову встановленим фактом того, що право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату, яке успадкувала неповнолітня ОСОБА_2, засвідчує її право на частку у спільній (колективній) власності на землю сільськогосподарського підприємства, а тому з огляду на наведену норму та положення ст. 181 ЦК України з метою оподаткування може бути віднесено до нерухомого майна. І отримана ОСОБА_2 як спадкоємицею першого ступеня споріднення спадщина повинна оподатковуватися за нульовою ставкою в силу п. 13.2. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновок суду першої інстанції.

При цьому судами встановлено, що 01.12.2005 ОСОБА_2. як спадкоємиця першої черги (донька) померлої 07.09.2004 ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно складається з 1/2 частки права на земельну частку (пай). А у травні 2006 року ОСОБА_2. отримала від відповідача податкове повідомлення № 0001031700/0 від 28.04.2006, в якому зазначено про обов'язок сплатити у тридцятиденний термін податку з вартості отриманої спадщини зі ставки 13%, що складає 4 550,87 грн.

Не погодившись із постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006 та ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26.09.2006 по справі № 2-а-24/06 (22-а-425/06), Державна податкова інспекція у Баштанському районі Миколаївської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено пп. 13.2 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) об'єкти спадщини оподатковуються: при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини.

При цьому згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. А згідно ст. 190 цього Кодексу майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати норму ст. 167 Господарського кодексу України, якою визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. 2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. 3. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З огляду на наведені норми Закону, та аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання (як то нарахування податку на доход від спадщини) - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави для такого нарахування, за доведеністю судами факту того, що право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату, яке успадкувала неповнолітня ОСОБА_2, засвідчує її право на частку у спільній (колективній) власності на землю сільськогосподарського підприємства, а тому з огляду на наведену норму та положення ст. 181 ЦК України з метою оподаткування може бути віднесено до нерухомого майна. І отримана ОСОБА_2 як спадкоємицею першого ступеня споріднення спадщина повинна оподатковуватися за нульовою ставкою в силу п. 13.2. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) . Відповідно прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення законно визнано судами таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006 та ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 26.09.2006 по справі № 2-а-24/06 (22-а-425/06) належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області відхилити.

Постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006 та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26.09.2006 по справі № 2-а-24/06 (22-а-425/06) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.