Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Харченка В.В.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_1. на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2004 та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08.11.2004 у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження про накладання дисциплінарного стягнення, -

У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження про накладання дисциплінарного стягнення.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2004 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08.11.2004 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2004 залишено без змін.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2004 та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08.11.2004 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Частиною 1 статті 147 вищенаведеного Кодексу, передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Враховуючи, що ОСОБА_1 без поважних на те причин не виконала розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації про персональне попередження працівників про наступне вивільнення, в зв'язку з реорганізацією управління у справах преси та інформації, що передбачено ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо безпідставності позову.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.07.2004 та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08.11.2004 у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження про накладання дисциплінарного стягнення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.