Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Вугледарського Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської ради (далі - Вугледарське УПСЗН), Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоотриманих сум за касаційною скаргою Вугледарського УПСЗН на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 26 липня 2007 року та постанову Донецького адміністративного апеляційного суду від 02 листопада 2007 року,

У березні 2007 року ОСОБА_1. звернувся у Вугледарський міський суд Донецької області із позовом до Вугледарського УПСЗН та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2006 роки.

Після уточнення заявлених вимог просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на його користь недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2006 роки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, однак відповідачем допомога виплачується в значно менших розмірах.

Вважає, що відповідач ухиляється від виплати йому вказаних коштів в повному обсязі, просить стягнути на його користь недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5934 грн.

Постановою Вугледарського міського суду Донецької області від 26 липня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково.

Визнано дії Вугледарського УПСЗН протиправними в частині відмови у виплаті сум на оздоровлення ОСОБА_1 за період 2001-2006 роки.

Стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість з допомоги на оздоровлення за період 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки у розмірі 5690 грн. з конкретного розрахункового рахунку Вугледарського УПСЗН.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідачів на майбутнє виплачувати кошти на оздоровлення у розмірі, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року апеляційну скаргу Вугледарського УПСЗН задоволено частково.

Скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій відповідача протягом 2006 року та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік у сумі 1310грн.

відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1. до Вугледарського УПСЗН, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості на оздоровлення за 2006 рік. В решті постанова Вугледарського міського суду Донецької області від 26 липня 2007 року. залишена без зміни.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями Вугледарське УПСЗН подало касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 3 групи. У 2001-2004 роках УПСЗН виплатило ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 21,50 грн. та у 2005-2006 роках - по 90,00 грн.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам третьої груп передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Положеннями Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) визначено основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки, відповідно до частини першої статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кабінет Міністрів України вказаним Законом не уповноважений зменшувати встановлені конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Встановлений ще у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, а тому - не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки в наступному будь-яких рішень із цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме стаття 48 Закону України, інші закони, якими щорічно встановлювалися розміри мінімальної заробітної плати, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836.

Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину третю статті 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , є безпідставним.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що Законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2001 рік", "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік", "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік", "Про Державний бюджет України на 2004 рік", "Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати неодноразово збільшувався, але щорічна разова допомога на оздоровлення відповідним категоріям громадян у період 2001-2005 років виплачувалась без урахування цих обставин.

За таких обставин суди правильно задовольнили у цій частині позов ОСОБА_1.

Правильним є й висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги за 2006 рік, оскільки дія абзаців 2 та 3 частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік була зупинена згідно із пунктом 37 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Вказана норма цього Закону Конституційним Судом України у встановленому порядку неконституційною визнана не була, а отже була чинна у 2006 році.

Тому у цій частині підстав для задоволення позову ОСОБА_1. не було.

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів та встановлених обставин у справі.

За правилами частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Вугледарського управління праці і соціального захисту населення Вугледарської міської ради залишити без задоволення, а постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 26 липня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року в адміністративній справі за позовомОСОБА_1 до Вугледарського управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської ради, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоотриманих сум залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.