Про стягнення грошової допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплат грошової допомоги та моральної шкоди - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (далі - управління ДСНС) про стягнення грошової допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплат грошової допомоги та моральної шкоди,

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з управління ДСНС на його користь: суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 61 444 грн 68 коп.; суму середньомісячного грошового забезпечення за період з 23 липня 2013 року по день винесення рішення у справі виходячи із середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 7379 грн 4 коп. за час затримки виплати грошової допомоги; моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він був звільнений зі служби у відставку у зв'язку зі станом здоров'я. На час звільнення він мав вислугу років 22 роки 2 місяці та 25 днів. Проте при звільненні була нарахована, але не виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 61 444 грн 68 коп. Позивач вважає, що порушено його право на отримання такої допомоги, передбачене пунктом 18.3 Тимчасового положення про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МНС України (v0139666-05) , затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 27 квітня 2005 року № 139 (далі - Тимчасове положення), та пунктом 15.3 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (z0612-08) , затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10 червня 2008 року № 447 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 2008 року за № 612/15303 (z0612-08) ; далі - Інструкція).

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 14 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, позов задовольнив частково: постановив стягнути з управління ДСНС на користь ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 61 444 грн 68 коп. В іншій частині позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 липня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вказані вище судові рішення у справі, що розглядається, відмовив на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року змінити в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки виплати грошової допомоги та задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з управління ДСНС на його користь суми середньомісячного грошового забезпечення за період з 23 липня 2013 року по 24 січня 2014 року - час затримки виплати одноразової грошової допомоги - у розмірі 44 274 грн 24 коп. виходячи із середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 7379 грн 4 коп.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2014 року (справа № К/800/42222/14), яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС (2747-15) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС (2747-15) . При цьому касаційний суд зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів на підтвердження незаконності постановлених судами попередніх інстанцій рішень, а тому не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи. Зі змісту цієї ж ухвали вбачається, що предметом спору у справі було кілька вимог: про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, а апеляційний суд таке рішення залишив без змін. Посилань на застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору та правильність такого застосування в ухвалі Вищого адміністративного суду України немає.

Судовим рішенням, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України, Вищий адміністративний суд України також відмовив у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС (2747-15) . Приймаючи таке рішення, касаційний суд зазначив, що касаційна скарга управління ДСНС є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів на підтвердження незаконності постановлених судами попередніх інстанцій рішень, а тому не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи. Зі змісту цієї ж ухвали вбачається, що постановою апеляційного суду було скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення - про часткове задоволення позовних вимог.

Будь-які посилання на те, що предметом спору у справі, рішення в якій надано для порівняння, були вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової допомоги, в ухвалі суду касаційної інстанції відсутні.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що касаційний суд ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.