Колегія суддів судової палати з розгляду спорів за зверненням юридичних осіб у складі суддів

головуючої – Васильченко Н.В., суддів - Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Фадєєвої Н.М., Матолича С.В., при секретарі Білоус А.М., за участі представника відповідача Полякової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольського трмвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь на постанову господарського суду Донецької області від 04 липня 2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2007 р. по справі № 22-а-2472\07 за позовом Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь до Територіального управління державної інспекції з енергозбереження в Донецькій області, Державної інспекції з енергозбереження м. Київ, третя особа Національне агенство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів м. Київ про визнання недійсною постанови № 18-6\103-КП 05\М від 23.03.2006 р. –

Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління звернулось з позовом про визнання незаконною та недійсною постанови Територіального управління державної інспекції з енергозбереження в Донецькій області від 23.03.2006 р.№ 18-6\103-кп 05\М про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка використання паливно-енергетичних ресурсів була проведена відповідачем з порушенням встановленого порядку, а оспорювана постанова прийнята передчасно, до закінчення строків для усунення недоліків, зазначених у приписі, необ’єктивністю висновків за результатами проведеної перевірки.

Постановою господарського суду Донецької області від 04 липня 2007 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2007 р. в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на дотримання відповідачем порядку проведення перевірки та відповідністю застосованих санкцій наказові Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 р. № 64 "Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання" (z0653-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000 р. за № 653 (z0653-00) \4874.

Не погоджуючись із рішеннями суду, Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів скасувати, справу направити на новий розгляд до суду.

Скарга обґрунтована неповним дослідженням всіх обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) та статті 159 КАС України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

Як зазначено в рішеннях суду, відповідач відповідно до плану роботи проводив перевірку дотримання позивачем законодавства з енергозбереження. За наслідками перевірки був складений акт про встановлені факти марнотратства, прямих втрат, неекономного та неефективного використання електроенергії, які є наслідком порушення позивачем технологічної дисципліни.

На підставі вказаного акту позивачу виданий припис з зазначенням строків усунення порушень та прийнята постанова № 18-6\103-КП05\М про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів від 23.03.2006 р., згідно з яким до позивача застосована підвищена плата за перевитрати електроенергії в розмірі 30862 грн.

Вказаний висновок суду ґрунтується тільки на акті перевірки. При цьому судами не вказано в своїх рішеннях, дотримання якого конкретно законодавства з енергозбереження відповідачем перевірялось та які саме норми і якого саме закону позивачем були порушені, в чому виявилися ці порушення.

Висновок суду про те, що позивачем перевитрати паливно-енергетичних ресурсів викликані не технологічною недосконалістю процесу, а недодержанням технологічної дисципліни, не мотивований зовсім, докази в підтвердження цього висновку судом не наведені.

Колегія суддів звертає увагу, що такий висновок потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Для з’ясування обставин, що потребують таких знань, суд відповідно до статті 81 КАС України може призначити експертизу.

Судами першої та апеляційної інстанцій не перевірені та не спростовані доводи позивача про те, що він належним чином, як це передбачено наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 04.08.2000 р. (z0653-00) , був повідомлений про проведення вказаної перевірки.

Також судами не перевірені доводи позивача, що вказана перевірка проводилась за період 2001 – 2006 років, тоді як за період 2001 – 2002 р.р. така перевірка відповідачем вже проводилась, про що наявний акт від 28.01.2003 р. і висновки цих перевірок суперечать одне одному.

Судами належним чином вказані обставини не досліджувались та не були враховані при прийнятті рішення.

Тобто висновок суду про безпідставність позовних вимог зроблений на підставі неповно та не всебічно досліджених обставинах справи, а тому є передчасним.

Отже, ухвалені по справі рішення не встановили дійсний характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами і, як наслідок, невірно застосовані норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог статті 220 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь задовольнити.

Постанову господарського суду Донецької області від 04 липня 2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2007 р. по справі № 22а-2472\07 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .