Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

При секретарі Міненко О.М.

За участю:

Представника позивача Варданяна Г.С.

Представника відповідача Тарасюка О.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року

у справі №А36/296

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес"

про стягнення 3847346,66 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі по тексту – позивач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" (далі по тексту – відповідач, ВАТ "Завод "Дніпропрес") про стягнення 3847346,66 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2006 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь бюджету заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 556066,88 грн. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій керувалися підпунктом 15.2.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", що податковий борг, який виник за період, що знаходиться поза межами періоду перевірки, не підлягає стягненню в зв’язку з пропуском строку, а також позивачем не було доведено наявність боргу і його розмір.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було проведено планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2004 року по 31.03.2006 рік, за результатами якої складено акт №001569 від 03.08.2006 року.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) встановлено заборгованість податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) станом на 31.03.2006 року у розмірі 3707526,70 грн., в тому числі: розстрочені платежі 2000 року 983013,03 грн.; борги минулих 2001-2003 років 1952036,73 грн., лютий 2004 року 19920,34 грн., березень 2004 року 93481,82 грн., квітень 2004 року 250767,28 грн., травень 2004 року 18542,31 грн., липень 2004 року 71695,21 грн., листопад 2004 року 96948,59 грн., грудень 2004 року 6903,72 грн.. березень 2006 року 214217,67 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Завод "Дніпропрес" зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.04.1997 року №12241200000000884, знаходиться на податковому обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську та є платником прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір про розстрочення сплати податкового боргу №D1 від 15.08.2001 року на суму 983013.95 грн.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" керівник податкового органу (його заступник) зобов’язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов’язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентів нарахованих відповідно до підпункту "в" підпункту 18.1.2 цього пункту на таку розстрочену суму податкового боргу, у разі коли платник податків, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу, або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу. Таким чином, позивач з 20.05.2002 року отримав право на розірвання вказаного договору та стягнення суми боргу.

Відповідно до підпункту 15.2.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання.

Оскільки податковий орган щоквартально отримував від відповідача розрахунки прибуткового податку і відповідно мав можливість провести стягнення сум заборгованості в термін 1095 днів.

Відповідно до пункту 1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) податковий борг – податкове зобов’язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

В пункті 1.11 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) дано визначення терміну податкової декларації, а саме: податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) – документ, подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Не підлягає стягненню заборгованість з податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) за період, що знаходиться поза межами періоду перевірки і який фактично не перевірявся, а саме: до 01.01.2004 року, оскільки в Акті перевірки не зазначено, що за цей період (2000-2003 роки) здійснювалась перевірка первинних документів, за результатами якої визначено суму заборгованості.

Акт перевірки не може слугувати доказом наявності податкового боргу за період до 01.01.2004 року у визначеній позивачем сумі, бо відповідно пункту 1.7 та 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 327 від 10.08.2005 року (z0925-05) факти виявлених порушень податкового законодавства повинні бути викладені з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів; за кожним відображеним у акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлювати показники, які відображаються суб’єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів. Вказані вимоги при проведенні перевірки податковим органом не виконані.

В Акті перевірки вказано тільки суму заборгованості по прибутковому податку на 01.01.2004 року без зазначення первинних документів, на підставі яких зазначений позивачем розмір заборгованості визначений. Дані стосовно періоду визначення податкового боргу, які містяться в акті, суперечливі.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суди винесли законні та обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року у справі №А36/296 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.