Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Головчук С.В.

Кобилянського М.Г.

Розваляєвої Т.С.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку І.М.,

у відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова на постанову господарського суду Львівської області від 27 лютого 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Зест" ЛТД до державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, –

У липні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Зест" ЛТД звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Львівської області від 27 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року, позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 27 лютого 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що державною податковою інспекцією у Галицькому районі міста Львова проведено комплексну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Зест" ЛТД з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 р. по 01.07.2004 р., про що складено акт № 416/23-2/20771805 від 30.12.2004 року.

На підставі даного акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000022320/0/04-23-2/20771805 177 та № 0000032320/0/04-23-2/20771805 178 від 04.01.2005 р., якими визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 12213,84 грн., із яких основний платіж - 8463,44 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 3750,40 грн. та по податку на додану вартість в сумі 5472,72 грн., із яких основний платіж 3648,48 грн. та штрафна (фінансова) санкція 1824,24 грн. В даних повідомленнях-рішеннях податкові зобов'язання визначалися за порушення, зазначені в акті перевірки по господарських операціях ТОВ "ЗЕСТ" Лтд. з ПП Буг Ю.Г. по наданню послуг з товарних перевезень, з СПД ФО Михайловою С.І. по наданню рекламних послуг та з СПД ФО Діденко Е.А. по наданню рекламних послуг, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток в сумі 30211,81 грн. та завищено податковий кредит в сумі 3648,48 грн.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що подані позивачем докази спростовують висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та відповідачем не подано доказів, які б стали підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Згідно п.п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3.-5.8. цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону - валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, крім того, міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що підприємством не представлені належним чином оформлені документи про товарні перевезення, надані ПП Бут Ю.Г., та про проведення рекламних послуг - СПД ФО Михайловою С.І. та СПД ФО Діденко Е.А.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору № ДГ-0000007 від 01.01.2002р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом між ТОВ "Зест" Лтд і ПП Бут Ю.Г. та відповідно до заявок, рахунків, рахунків-фактур; актів здачі-прийому робіт, податкових накладних позивачем були понесені витрати на товарні перевезення на суму 24164,16 грн.

Між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Діденко Е.А. та ТОВ "Зест" Лтд укладено договір на рекламно-інформаційне обслуговування від 05.05.2003 року. Згідно із актом перевірки СПД ФО Діденко Е.А. надав ТОВ "Зест" Лтд рекламні послуги: на суму 4221,89 грн. Проте, як вбачається з обставин справи (з додатків до договору № 1 від 13.05.2003р., № 2 від 16.05.2003р., №3.від 20.05.2003р., № 4 від 10. 06. 2003р., № 6 від 28.06.2004р., рахунків та актів) СПД ФО Діденко Е.А. надав позивачу послуги на суму 2212,20 грн.

Суди дійшли правильного висновку про те, що оскільки вищевказані первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", то позивачем правомірно понесені витрати на товарні перевезення на суму 24164, 16 грн. та витрати на рекламно-інформаційне обслуговування на суму 2212,20 грн. включено до валових витрат.

Висновок судів стосовно неправомірності віднесення до валових витрат суми 1825,76 грн. за надання рекламних послуг ґрунтується на обставинах справи і є законним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000022320/0/04-23-2/20771805 177 від 04.01.2005 року підлягають задоволенню частково в сумі 11488,81 грн., з яких основний платіж - 7963,42 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3525,39 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, послуги по товарних перевезеннях наданих ПП Бут Ю.Г. на суму 24164,16 грн. включені позивачем до валових витрат правомірно. Також матеріалами справи підтверджено правомірність включення до податкового кредиту ТОВ "ЗЕСТ" Лтд. сум податку на додану вартість по послугах, наданих ПП Бут Ю.Г. Зокрема, як вбачається з книги обліку продажу та з податкових декларацій з податку на додану вартість ПП Бут Ю.Г. включив до податкових зобов'язань суму ПДВ по товаротранспортних послугах наданих ТОВ "ЗЕСТ" Лтд., тому ТОВ "ЗЕСТ" Лтд. правомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ по даних послугах.

Оскільки вартість рекламних послуг, наданих ПП Михайловою С.І. включена до валових витрат неправомірно, то підприємство не мало права на включення суми податку на додану вартість по цих послугах до податкового кредиту в розмірі 365,18 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 27 лютого 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року – без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.