Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс-3" про визнання дій протиправними, про спонукання до укладення договору найму житлового приміщення та відшкодування моральної шкоди, -

В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс-3" про визнання дій відповідача щодо відмови в укладенні договору найму житлового приміщення протиправними, про спонукання до укладення такого договору та стягнення моральної шкоди.

25 грудня 2006 року ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за вказаним позовом було відкрито провадження.

В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про доповнення позовних вимог в якому просила залучити до участі у справі третіх осіб, витребувати нові докази, зобов'язати Бердянський міськвиконком внести до ордеру зміни та зобов'язати КП "Житлосервіс-3" укласти договір найму житлового приміщення у квартирі №3 будинку №1 по вул. Ювілейна у м. Бердянкьку.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 12 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2007 року, провадження у даній справі було закрито, з мотивів непідвідомчості спору адміністративним судам.

За додатковим позовом Буравльової Г.О. заявниці відмовлено у відкритті адміністративного провадження.

В касаційній скарзі позивачка посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати зазначені рішення судів, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Закриваючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з тих міркувань, що відповідач у спірних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, а відтак згідно статті 15 Цивільного процесуального кодексу України спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок повністю узгоджується з матеріалами справи та нормами процесуального права, оскільки комунальне підприємство Бердянської міської ради "Житлосервіс-3" є господарюючим суб'єктом та не наділене владними управлінськими функціями в розумінні статті 3 КАС України.

Крім цього, вимоги заявниці безпосередньо випливають з договірних відносин які не містять публічно-правового змісту, а в договорі про укладення якого йде мова відсутні ознаки адміністративного договору, передбачені п.14 ст. 3 КАС України.

Таким чином, зазначений спір не є адміністративним, оскільки оскаржені дії не пов'язані зі здійсненням управлінських функцій у сфері реалізації публічної влади та, власне, відсутністю відповідача - суб'єкта владних повноважень, як такого.

Визначена ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій зроблених у даній справі, оскільки такі узгоджуються з вимогами процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.