Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Гайченко А.В.;

відповідача 1: Бевз І.А.;

відповідача 2: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

на постанову Господарського суду Вінницької області від 11.10.2005 р.

та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р.

у справі №11/317-05

за позовом Приватного підприємства "Автоцентр"

до 1.Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

2.Відділення державного казначейства у м. Ладижин Вінницької області

про стягнення 131 473,09 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість

Приватне підприємство "Автоцентр" (далі по тексту – позивач, ПП "Автоцентр") звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі по тексту – відповідач 1, Тростянецька ОДПІ) та Відділення державного казначейства у м. Ладижин Вінницької області (далі по тексту – відповідач 2, ВДК у м. Ладижин) про стягнення 131 473,09 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 11.10.2005 р. у справі №11/317-05 (суддя Матвійчук В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Автоцентр" 112 110,37 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість; в частині стягнення 19 363,53 грн. – закрито провадження у справі.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. у справі №11/317-05 (головуючий суддя – Горшкова Н.Ф., судді Голубєва Г.К., Майор Г.І.) постанову Господарського суду Вінницької області від 11.10.2005 р. у справі №11/317-05 змінено та її резолютивну частину викладено в наступній редакції: "Позові вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Автоцентр" 104 374, 77 грн. процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість; провадження в частині стягнення 27 099,13 грн. процентів – закрити".

Тростянецька ОДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Вінницької області від 11.10.2005 р. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. у справі №11/317-05, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Тростянецької ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення з Державного бюджету України відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість у зв’язку з несвоєчасним її відшкодуванням.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно даних податкових декларацій за період серпень 2003 – січень 2005 років позивач мав від’ємне значення різниці між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом вищевказаних звітних періодів, та сумою податкового кредиту цих періодів.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Правомірність віднесення до податкового кредиту заявлених позивачем до відшкодування сум податку на додану вартість, встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 01.03.2005 року у справі 11/15-05.

Згідно з п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відповідно до ч. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Беручи до уваги те, що позивачем сума бюджетного відшкодування нарахована відповідно до вимог податкового законодавства, тоді як своєчасно відшкодована йому не була, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції відносно правомірності нарахування позивачем процентів на суму бюджетної заборгованості у розмірі 104 374,77 грн.

Крім того, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції стосовно закриття провадження у даній справі в частині стягнення 27099,13 грн. відсотків, у зв’язку з відмовою від позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанцій зроблених у відповідності з вищевказаними нормами права, а прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Вінницької області від 11.10.2005 р. та постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. у справі №11/317-05 не встановлено..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Господарського суду Вінницької області від 11.10.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. у справі №11/317-05 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. у справі №11/317-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.