Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Сороки М.О.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя – доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовомПриватного підприємства "Дарт" до Балаклійської Міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення за касаційною скаргою Балаклійської Міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 5 липня 2005 року,

У вересні 2004 року позивач звернувся в суд із позовом до Балаклійської Міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0000502602/0 від 08 квітня 2004 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 7666,50 грн., 5111,0 грн. основного платежу та 2555,50 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 травня 2005 року позов задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ у Харківській області №0000502602/0 від 08 квітня 2004 року в частині донарахування 7236,00 грн., основного платежу – 4824,00 грн., штрафних санкцій – 2412,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 5 липня 2005 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що відповідачем 06 квітня 2004 року складено акт за №62/26-212/31150933 про результати позапланової перевірки позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 31 грудня 2003 року відповідно до вимог п. 3 "а" Указу Президента України "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності і на підставі висновків вказаного акту відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. В акті перевірки зазначено, що позивач уклав угоду № 50-ПР від 28.09.03 р. з підприємством "Фарватер" на переробку насіння соняшника і на виконання умов цієї угоди позивач в період з 02.10.03 р. по 10.10.03 р. відповідно до актів прийому-передач отримав від контрагента 201 тон. насіння соняшника, яке було перероблено на олію та жми в період з 09.10.03 р. по 28.10.03 р. та готову продукцію повернуто відповідно до акту прийому-передач готової продукції.

Однак, на момент проведення перевірки акт виконаних робіт по переробці вказаної кількості насіння соняшника у позивача був відсутній, податкові накладні за надану послугу по переробці не виписувались, розрахунки за виконані роботи підприємством "Фарватер" проведено не було. Вартість переробки сторонами усно обумовлювалась, тобто, не була передбачена ціна переробки, із розрахунку 012 грн. за 1 кг. переробленого насіння, тому вирахувана сума вартості проведеної переробки в розмірі 24120,0 грн., з якої ПДВ складає 4824,0 грн. було вирахувано самостійно позивачем.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.3.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації

готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Ухвалюючи рішення, суд вірно вказав, що позивач у відповідності до п. 7.1 ст. 7, п.п. 7.3.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" правомірно включив до складу податкових зобов’язань з ПДВ суму ПДВ 1340,0 грн. за надані послуги з переробки насіння соняшника тільки у квітні 2004 року, після складання акту виконаних робіт та виписки податкової накладної.

Залишаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно зауважив на те, що відповідачем неправомірно було розраховано вартість наданих позивачем послуг по переробці насіння соняшника, виходячи з наданих пояснень директора позивача, оскільки із наданих відповідачем до суду копій таких пояснень вбачається, що ціна переробки 1 кг насіння соняшника по 0,12 грн. була переддоговірною умовою, а остаточно вартість переробки сторони визначили актом виконаних робіт від 02.04.04 р. та зазначив, що визначення податкових зобов’язань платника податків на підставі письмових пояснень керівників підприємств, які перевіряються, можливе лише у разі прийняття керівником податкового органу рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань відповідно до п. 7 Методики визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2002 р. за № 697 (697-2002-п) . Зі справи вбачається, що про зазначене вище рішення керівником податкового органу не приймалось.

З огляду на викладене, рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу Балаклійської Міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 5 липня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.