Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 р.

у справі № 26/4пн господарського суду Донецької області

за позовом Комунального підприємства "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про зобов’язання ДПІ видати свідоцтво про право сплати єдиного податку, -

Постановою господарського суду Донецької області від 25.01.2007 р. задоволено позов Комунального підприємства "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька" та визнано відмову ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька у видачі йому свідоцтва на право сплати єдиного податку протиправною; зобов’язано ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька видати Комунальному підприємству "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька" свідоцтво на право сплати єдиного податку зі ставкою 10 відсотків з 01.01.2007 р. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 р. постанову місцевого господарського суду скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька" оскаржило його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 р. та залишити в силі постанову господарського суду Донецької області від 25.01.2007 р.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду – без змін.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, з огляду на слідуюче.

Як встановлено судами, КП "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька" створено відповідно до рішення Донецької міської ради № 8/21 від 07.04.2000 р. шляхом перетворення лікувально-профілактичного закладу "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька". Згідно п. 4.2 статуту підприємства позивача, майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Відомості про наявність статутного фонду позивача відсутні.

13.12.2006 р. КП "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька" звернулось до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька із заявою № 1072 про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку, якою просило перевести підприємство на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 2007 року за ставкою єдиного податку 10 відсотків.

Згідно заяви, середньооблікова чисельність працюючих становить 33 особи, обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), майна, основних фондів за рік становить 627 тис. грн.

Листом № 62650/10/152 від 25.12.2006 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька повідомила заявника про те, що на нього не поширюється дія Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) (далі в тексті - Указ Президента № 727/98), у зв’язку з чим він не може застосовувати спрощену систему оподаткування з 01.01.2007 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував свою позицію тим, що виходячи зі змісту абзацу 4 ст. 7 Указу Президента № 727/98 (727/98) , вказана норма на позивача не розповсюджується, оскільки комунальне підприємство не має статутного фонду, а міська рада є лише органом уповноваженим управляти майном територіальної громади, тобто комунальним майном, та не може вважатись ні засновником, ні учасником комунального підприємства.

Однак суд апеляційної інстанції не погодився з даною позицією суду першої інстанції, та дійшов висновку, що незалежно від наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є територіальна громада в особі уповноважених органів, тобто їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, а тому дія Указу Президента № 727/98 (727/98) на зазначені підприємства не поширюється.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком Донецького апеляційного господарського суду, з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва, зокрема, юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно абзацу 4 ст. 7 Указу Президента № 727/98 дія цього Указу не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Відповідно до ст. ст. 63, 78 ГК України комунальне підприємство – це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється компетентним органом місцевого самоврядування, який є представником власника – відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання або на праві оперативного управління.

Судами встановлено, що засновником КП "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька" є територіальна громада м. Донецька, якій належить все майно підприємства, тобто воно є комунальним унітарним підприємством, заснованим на комунальній формі власності.

Незалежно від організаційно-правової форми та наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів, тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків.

Враховуючи поняття суб’єкта малого підприємництва, що визначено в ст. 1 Указу Президента № 727/98, уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб’єктами малого підприємництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.

Отже, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб’єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, то дія Указу Президента України № 727/98 (727/98) на зазначені підприємства не поширюється відповідно до вимог абзацу 4 ст. 7 даного Указу.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір, ухвалене ним по справі судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Врачебно-косметологічна лікарня м. Донецька" відхилити, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.