Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Харченка В.В.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22.03.2006 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.06.2006 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22.03.2006, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.06.2006, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області на користь позивача 530,88 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.10.2004 ОСОБА_1 була звільнена з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту та валютного контролю в порядку переводу на роботу в державну податкову інспекцію в м. Івано-Франківську відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Оскільки позивач в день звільнення працювала, але всіх належних виплат при розрахунку не отримала, то має право на відповідне відшкодування.

Такий висновок узгоджується з правилами статті 117 Кодексу законів про працю України, за змістом частини 1 якої, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а згідно з частиною 2 цієї статті, у разі наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено обґрунтовано, оскільки судами на підставі досліджених доказів встановлено, що всупереч вимог статті 47 Кодексу законів про працю України Державна податкова інспекція в Богородчанському районі Івано-Франківської області не провела з позивачем повний розрахунок по заробітній платі у день звільнення - 13.10.2004, а перерахувала їй ці кошти на рахунок в банку тільки 29.10.2004.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів стосовно інших позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вини власника та уповноваженого ним органу в затримці видачі їй трудової книжки немає, а також позивачем не було доведено заподіяння їй моральної шкоди діями відповідача внаслідок затримки на два тижні виплати розрахункових коштів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22.03.2006 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.06.2006 необхідно залишити без змін, так як вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22.03.2006 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.06.2006 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.