Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві на постанову господарського суду м. Києва від 26 грудня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року у справі №42/582-А за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві про скасування акту перевірки, -

У листопаді 2006 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) звернувся в суд з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві, в якому просив визнати недійсним акт перевірки в частині донарахування страхових внесків в сумі 1531,64 грн. та пені в розмірі 532,14 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 26 грудня 2006 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року, позовні вимоги задоволені.

Справа № К-12661/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 21.09.2006 р. по 29.09.2006 р. відповідачем було проведено перевірку позивача щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з 01.04.2001 р. по 30.06.2006 р.

За результатами перевірки був складений відповідний акт № 7-376/438 від 29.09.2006 р. по факту недоїмки по сплаті страхових внесків, донараховано страхові внески та нараховано пеню у загальному розмірі 2970,76 грн.

При встановленні правопорушення з боку позивача, відповідач виходив з того, що було невірно віднесено тип установи до 1 класу професійного ризику, замість належного 5 класу та, у зв'язку з цим, неправильно застосовано страховий тариф, який на його думку з 01.05.2003 р. мав складати 0,90%, а не 0,86%.

Згідно ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом. Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, страхові тарифи за спірний період були встановлені відповідно до класу професійного ризику виробництва Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) в редакції Закону від 03.04.2003 р. №660-ІV (660-15) , який набрав чинності з 01.05.2003 р.

Редакцією вказаного Закону до 01.05.2003 р. було передбачено 20 класів професійного ризику виробництва, а редакцією Закону після 01.05.2003 р. було передбачено 67 класів професійного ризику виробництва.

Класифікація галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва встановлена Порядком визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 13.09.2000 р. (1423-2000-п)

Судами вірно встановлено, що у період з 01.05.2003 р. до 27.06.2003 р. була чинна класифікація в редакції постанови Кабінету Міністрів України №527 від 16.05.2001 р. (527-2001-п) , згідно з якою позивач відносився до 1 класу професійного ризику. У той період страховий тариф становив 0,86 %, згідно з яким позивачем і були обчислені страхові внески.

З 27.06.2003 р. позивач згідно з класифікацією в редакції постанови Кабінету Міністрів України №985 від 27.06.2003 р. (985-2003-п) був віднесений до 5 класу професійного ризику, у зв'язку з чим страховий тариф для нього становив 0,90 %.

Твердження щодо неправомірності визначення класу професійного ризику, колегія вважає безпідставними, оскільки, як вже було зазначено вище, протягом спірного періоду в установленому порядку клас професійного ризику позивача змінений не був.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку, що спірний акт перевірки в частині донарахування страхових внесків у розмірі 1531,64 грн. та пені в розмірі 532,14 грн. не відповідає вимогам ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та підлягає скасуванню.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві – відхилити.

Постанову господарського суду м. Києва від 26 грудня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.