К-3470/07 Про визнання угоди недійсною - 27.01.2009 Прийняття

на постанову Господарського суду Луганської області від 06.11.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 16.01.2007р. у справі № 10/16пд-ад

за позовом Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Плюс",

2) Приватного підприємства "Софінком"

про визнання угоди недійсною,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача-1 – не з’явились,

відповідача-2 – не з’явились,

06.09.2006р. Рубіжанською об’єднаною державною податковою інспекцією подано позов про визнання договору № 10/02 від 10.02.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-Плюс" та Приватним підприємством "Софінком", недійсним на підставі його укладення другим відповідачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Плюс" на користь держави вартості отриманого ним по договору № 10/02 від 10.02.2005р. у загальній сумі 110587 грн. 40 коп.; стягнення з Приватного підприємства "Софінком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Плюс" усього одержаного по договору, тобто 110587 грн. 40 коп.

Підставами для визнання договору недійсним позивачем зазначені ст. ст. 207, 208 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", постанова Господарського суду Луганської області від 07.12.2005р. у справі № 10/590ад про визнання запису про державну реєстрацію Приватного підприємства "Софінком" від 28.09.2004р. недійсним з причин його реєстрації на підставну особу як засновника суб’єкта господарювання, що не мав наміру та можливості займатись господарською діяльністю.

Постановою Господарського суду Луганської області від 06.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 16.01.2007р. у справі № 10/16пд-ад в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Плюс" відмовлено повністю; стосовно Приватного підприємства "Софінком" провадження у справі закрито.

Судові рішення мотивовані тим, що визнання недійсним запису про державну реєстрацію підприємства "Софінком" саме по собі не тягне за собою недійсність зобов’язань, що виникли з укладених ним угод; в справі про визнання недійсним запису про державну реєстрацію обставини щодо ухилення від оподаткування та умисел на ухилення від оподаткування підприємства не досліджувались; позовні вимоги недоведені; укладений між відповідачами договір впродовж його дії у встановленому порядку не був визнаний недійсним та фактично ними виконаний; позивачем не доведено укладення та виконання спірного договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. ст. 207, 208 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс-Плюс" в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін і вважає, що постанова і ухвала винесені із повним додержанням норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованими та законними.

Приватне підприємство "Софінком" заперечення на касаційну скаргу не подало.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.02.2005р. за № 10/02 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-Плюс" та Приватним підприємством "Софінком" укладений договір на виконання робіт згідно якого відповідач-1 доручає, а відповідач-2 приймає на себе проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, різку, сортування металобрухту. Факт виконання договору обома сторонами судами попередніх інстанцій встановлений, підтверджується матеріалами справи та позивачем не спростовується.

Постановою Господарського суду Луганської області від 07.12.2005р. у справі № 10/590ад визнано недійсним запис від 28.09.2004р. про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності Приватного підприємства "Софінком" та припинено юридичну особу.

Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з’ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не доведено в чому саме полягали мета і умисел другого відповідача при укладенні спірного договору завідомо суперечливі інтересам держави і суспільства, оскільки укладений між відповідачами договір виконаний про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.

Крім того, слід зазначити що саме по собі визнання у судовому порядку недійсним запису про державну реєстрацію не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином висновок судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем укладення між відповідачами договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є вірним.

Безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює також безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом; юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Судами встановлено наявність в Єдиному державному реєстрі запису від 02.11.2006р. про припинення юридичної особи Приватного підприємства "Софінком", а тому ними обґрунтовано згідно вимог п. 5) ч. 1 ст. 157 КАС України закрито провадження у справі в частині вимог щодо останнього.

Разом з тим судами не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Луганської області від 06.11.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 16.01.2007р. у справі № 10/16пд-ад в частині відмови в задоволенні вимог про визнання договору недійсним скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті залишити без змін.