к-10369/07 Про визнання незаконним рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло - 22.01.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ільницької сільської ради, її виконавчого комітету про визнання незаконним рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, -

У сепрні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просили визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Ільницької селищної ради від 22.09.1994 року №86 в частині видачі свідоцтва про право власності на житло по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на житло, видане органом приватизації 22.09.1994 року на ім'я ОСОБА_5

Постановою Іршавського районного суду від 07 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 було задоволено та визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Ільницької селищної ради від 22.09.1994 р. №86 в частині видачі свідоцтва про право власності на житло на ім'я ОСОБА_5

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на житло, видане органом приватизації 22.09.1994 року на ім'я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

В касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відкриваючи провадження у справі та вирішуючи спір по суті в порядку адміністративного судочинства, суди першої та апеляційної інстанції виходили з тих міркувань, що даний спір є адміністративним.

Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з визначенням права власності на житло, яке до 1986 року перебувало у користуванні відповідача, а у 1994 році було ним приватизовано, чим, на думку позивача, було порушено його право на частку у житловій площі та приписи статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Таким чином, предметом спору у даній справі є право володіння, користування і розпорядження спірною квартирою шляхом відновлення порушеного права зі сторони позивача, який претендує на користування нею.

Тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади неприпустиме.

Включення до числа відповідачів суб'єкта владних повноважень - виконавчого комітету Ільницької селищної ради не змінює правової природи спірних відносин, оскільки характер домінуючого інтересу у спорі є приватноправовим, а не публічно-правовим.

Спір, порушений позивачем щодо прийнятого органом влади рішення про управління чи розпорядження спірним майном, є спором з правовідносин власності і не є справою адміністративної юрисдикції, на яку поширюється компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 1 ЦПК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Таким чином, співвласники майна можуть захищати свої права в суді шляхом звернення до суду з цивільним позовом.

Згідно ч.1 ст. 228 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження в справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене та керуючись статтями 157, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 07 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2007 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Роз'яснити сторонам право на звернення до загального суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.