Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: ПрудкійО.В.

за участі представника позивача: БровкоН.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державноїподаткової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від28.03.2007 посправі№5/2839-28/348А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

третя особаЗакрите акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"

про визнання неправомірними дій ДПІ у Жидачівському районі щодо пред’явлення Жидачівському відділенню Західного ГРУ Приватбанку претензій; зобов’язання ДПІ у Жидачівському районі погасити податкові векселі шляхом заліку сум бюджетного кодування з ПДВ; визнання нечинною першої податкової вимоги №264 від11.10.2006

ВАТ"Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (далі–ВАТ) звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними дії ДПІ у Жидачівському районі щодо пред’явлення Жидачівському відділенню Західного ГРУ Приватбанку претензій; зобов’язати ДПІ у Жидачівському районі погасити податкові векселі шляхом заліку сум бюджетного кодування з ПДВ; визнати нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі (далі-ДПІ) №264 від11.10.2006

Постановою Господарського суду Львівської області від18.12.2006 у позові відмовлено. Дана постанова мотивована судом тим, що матеріалами справи не підтверджується наявність у позивача суми бюджетного відшкодування, підтвердженої відповідною перевіркою податкового органу станом до настання граничного строку погашення податкових векселів позивача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від28.03.2007 посправі№5/2839-28/348А постанову Господарського суду Львівської області від03.11.2006 скасовано, позов задоволено частково.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що ВАТ при імпорті товарів на митну територію України було видано митному органу податкові векселі на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість зі встановленим строком платежу. Векселі містять на собі аваль, наданий ЗАТ КБ "ПриватБанк". Зазначені векселі було видано і авальовано відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та "Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від01.10.1997 №1104 (1104-97-п) .

Також судом зазначено, що ВАТ звернувся до ДПІ з листами про зарахування сум бюджетного відшкодування в рахунок оплати податкових векселів.

У відповіді ДПІ зазначено, що на виконання листа ДПА України від29.08.2006 №16071/7/16-1517 (vb517225-06) "Про податкові векселі" та зважаючи на часткову зміну Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування податкових векселів, під терміном "підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування", який вживається у п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", слід вважати суму податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної документальної перевірки. Таким чином ДПІ зазначено, що станом на 01.09.2006 сума бюджетного відшкодування по деклараціях №6540 від19.05.2006 на суму 1525958грн., №7481 від20.06.2006 на суму 145276грн., №9543 від19.07.2006 на суму 453947грн. є непідтвердженою, а тому залишеною без виконання.

11.10.2006 ДПІ пред’явлено Жидачівському відділенню ЗГРУ КБ "ПриватБанк" претензії із вимогою погасити податкові векселі ВАТ на загальну суму 459233,39грн. Також на адресу ВАТ надійшла перша податкова вимога ДПІ №264 від11.10.2006 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 459233,39грн. Заборгованість по зазначених податкових векселях ДПІ відобразила в обліковій картці ВАТ по ПДВ.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції обґрунтував свою позицію абз.4 та 7 п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", так як сума бюджетної заборгованості, яку просив платник податку зарахувати в погашення податкових векселів, виникла у позивача в лютому–червні 2006року, тобто, строк проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки пройшов, а камеральними перевірками правильності і достовірності нарахування платником податку сум бюджетного відшкодування порушень ведення податкового обліку не встановлено (акти перевірок, а.с.71-95). Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для відмови у проведенні зарахування сум бюджетного відшкодування в рахунок оплати податкових векселів у ДПІ не було.

Крім того суд визнав, що у даному випадку, надіслання позивачу першої податкової вимоги №264 від11.10.2006 є безпідставним, з посиланням на пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погодившись із постановоюЛьвівського апеляційного господарського суду від28.03.2007 посправі№5/2839-28/348А відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судове рішення та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від18.12.2006.

На думку скаржника, судом апеляційної інстанцій були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, оскільки судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги зміни, внесені до Методичних рекомендацій, надісланих листом ДПА України від29.08.2006 №16071/7/16-1517 (vb517225-06) , де вказано, що підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування це сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки (здійснених у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПАУкраїни від18.08.2005 №350 (v0350225-05) . Таке визначення використовується виключно з метою погашення податкового векселя. Таким чином скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не використані всі заходи для здійснення повного та всебічного розгляду справи, встановленим фактам не надана правильна правова оцінка, а тому постанова не відповідає законодавству, оскільки податковий вексель – це письмове безумовне грошове зобов’язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом, яке підтверджене комерційним банком шляхом авалю та видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Отже, як передбачено чинним законодавством України, обов’язковою умовою для погашення податкового векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування з ПДВ є наявність у платника до настання граничного строку погашення такого векселя, - суми бюджетного відшкодування, яка повинна бути підтверджена податковим органом.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому підтримавши постанову апеляційного суду, зазначив, що ВАТ на момент звернення до ДПІ із вимогою про погашення податкових векселів мало підтверджену достатню суму бюджетного відшкодування по деклараціям з ПДВ за лютий–червень 2006року, що обліковувалась у його картці особового рахунку.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.1.16 ст.1 Закону України від03.04.1997 №168 "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин) - податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

А згідно п.11.5 ст.11 Закону України від03.04.1997 №168 "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) - з моменту набрання чинності цим Законом, платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом; якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. Платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата; якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету; якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. Відповідно податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді; Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів; обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються; порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується із позицією суду апеляційної інстанції враховуючи те, що всі вищезазначені податкові векселі, які видавались ВАТ, містять термін сплати зобов’язань до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу. Векселі містять на собі аваль, наданий ЗАТ КБ "ПриватБанк". Однак 11.10.2006 ДПІ пред’явлено Жидачівському відділенню ЗГРУ КБ "ПриватБанк" претензії із вимогою погасити податкові векселі ВАТ на загальну суму 459233,39грн. Також на адресу ВАТ надійшла перша податкова вимога ДПІ №264 від11.10.2006 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 459233,39грн., так як заборгованість по зазначених податкових векселях відображена в обліковій картці ВАТ по ПДВ.

Отже, оскільки факт того, що сума бюджетної заборгованості, яку просив платник податку зарахувати в погашення податкових векселів, виникла у позивача в лютому–червні 2006року, є встановленим, та є доведеним факт того, що строк проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки пройшов, а камеральними перевірками правильності і достовірності нарахування платником податку сум бюджетного відшкодування порушень ведення податкового обліку не встановлено, тому суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що підстав для відмови у проведенні зарахування сум бюджетного відшкодування в рахунок оплати податкових векселів у ДПІ не було.

Крім того у відповідності до пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", - податковий орган надсилає податкові вимоги платнику податків у разі коли такий не спл ачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки. Отже в даному випадку, оскільки суми податкового зобов'язання не узгоджена, тому надіслання ДПІ позивачу першої податкової вимоги №264 від11.10.2006 судом апеляційної інстанції визнано безпідставним правомірно.

При цьому, на спростування заперечень скаржника, необхідно зазначити, що визначальним для суду стало те, що камеральними перевірками правильності і достовірності нарахування платником податку сум бюджетного відшкодування порушень ведення податкового обліку встановлено не було. А тому постановлене по справі рішення судом касаційної інстанції визнається законним і обґрунтованим. А наведена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною. Відповідно постановаЛьвівського апеляційного господарського суду від28.03.2007 посправі№5/2839-28/348А скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державноїподаткової інспекції у Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від28.03.2007 посправі№5/2839-28/348А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.