К-5911/07 Про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій - 20.01.2009 Прийняття

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці, соціального захисту та житлових субсидій виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій до Дня Перемоги за 2004-2006 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є учасником бойових дій, а тому відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач у 2004-2006 роках відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки провів йому виплату цієї допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті зазначеної допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену грошову допомогу за 2004-2006 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з управління праці, соціального захисту та житлових субсидій виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_1. 1410,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по несплаченій щорічній грошовій допомозі як учаснику бойових дій за 2006 рік. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2007 року постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2006 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій за 2006 рік в сумі 1410,00 грн. В решті постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржені рішення скасувати.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. є учасником бойових дій і має право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня.

При цьому відповідач виплатив йому зазначену допомогу за 2004-2006 роки відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки в таких розмірах: за 2004 рік-120 грн., за 2005 рік - 250 грн. та за 2006 рік -250 грн.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак статтею 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що у 2004 -2006 роках виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, здійснюється в розмірі 120 грн., 250 грн. та 250 грн. відповідно.

Зазначені Закони України, в періоди з 05 травня по 30 вересня відповідних років, протягом яких позивач міг отримати грошову допомогу в порядку, визначеному частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не були визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас відповідно до позиції Конституційного Суду України, висловленої у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) , конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями законів України "Про Державний бюджет України" на 2004-2006 роки фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Крім того, пунктом 18 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що суди обох попередніх інстанцій під час вирішення даного спору, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, правильно виходили з того, що виплати позивачу одноразової грошової допомоги за 2004-2006 роки відповідали вимогам закону, який діяв на час їх призначення та виплати.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом апеляційної інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2006 року в нескасованій частині та постанову апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: