Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Гашицького О.В.

Головчук С.В.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про стягнення надбавки за безперервну військову службу та премії, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про перерахунок надбавки за безперервну військову службу, встановлену Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 (389/2003) "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" та стягнення невиплаченої премії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що спірна надбавка та премія виплачувались йому у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України.

Постановою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2007 року скасовано постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року і у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в місті Євпаторії у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів, отримував премію та грошову надбавку за безперервну військову службу у Збройних Силах України і Наказом Міністра оборони України №628 від 25 жовтня 2005 року був звільнений в запас.

Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) , постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ" (104-2001-п) та іншими правовими актами.

Відповідно до пункту 1 статті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ" військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та органів і установ виконання покарань, відрядженим до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ та органів і установ виконання покарань.

Згідно з пунктом 4 статті 1 зазначеної Постанови керівникам органів виконавчої влади та інших цивільних установ, до яких відряджені зазначені категорії осіб, надано право виплачувати додаткові види грошового забезпечення, встановленого законодавством, в межах асигнувань на утримання цих органів і установ.

Пунктом 34.2 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року №75 (z0251-01) , передбачено, що преміювання здійснюється в межах фонду преміювання, створеного в розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, затвердженого для військової частини в кошторисі, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

Як вбачається з обставин справи, премія позивачу з січня 2003 року по липень 2003 року виплачувалась в розмірі 33,3%, з серпня 2003 року по листопад 2003 року виплати припинились, в грудні 2003 року премію було виплачено, з січня 2004 року по грудень 2004 року знову припинено виплату. З грудня 2004 року по листопад 2005 року виплати відновились.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" та частини 1 статті 79 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" керівники бюджетних установ (військових формувань) утримують чисельність працівників (військовослужбовців) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове утримання), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового утримання), затверджених для бюджетних установ (військових формувань) у кошторисах.

Таким чином, премія має виплачуватись лише при наявності коштів в межах асигнувань, які надходять з Державного бюджету України, затверджених відповідними кошторисами.

Що ж стосується надбавки за безперервну військову службу, то відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 (389/2003) надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби у таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30%, понад 15 років - до 50 %, понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90%.

Цим же Указом передбачено, що порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України. Крім того, виплата надбавок відповідно до цього Указу повинна була здійснюватися з 01 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України. Наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149 (z0411-03) затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, якою встановлено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки та доплати, в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

Таким чином, Указ Президента України від 05 травня 2003 року № 389 (389/2003) обмежує лише верхній граничний розмір надбавки за вислугу років і надає право, а не зобов'язує її встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності, в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішення відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2201, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.