К-16063/07 Про стягнення заборгованості, заборгованості по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют - 15.01.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 4 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2007 року у справі №АС-51/383-06 за позовом управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова до Харківського акціонерного комерційного Земельного банку про стягнення заборгованості,-

У грудні 2006 року управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова звернулося в суд з позовом до Харківського акціонерного комерційного Земельного банку, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 1590875,00 грн. заборгованості по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та повинен сплачувати збір з сум операцій з купівлі-продажу валют. Разом з тим, сума несплаченого відповідачем збору з коштів операцій з купівлі-продажу валют у 2006 році складає 1590875,00 грн.

__________________________________________________________________

Справа № К-16063/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою господарського суду Харківської області від 4 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2007 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Харківський акціонерний комерційний Земельний банк щомісячно подавав позивачу звіти про нарахування та сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют. У вказаних звітах відповідач відображав суми операцій з купівлі-продажу безготівкових валют, в тому числі суми операцій з купівлі-продажу безготівкових валют для власних потреб банку та суми операцій з купівлі-продажу безготівкових валют для потреб клієнтів.

В звітах зазначено суму нарахованого із розрахунку ставки збору 1,3 відсотка та сплаченого збору. Так, загальна сума проведених операцій з купівлі-продажу безготівкових валют для власних потреб банку за період з 01.01.2006 р. по 31.12 2006 р., складає 130226534 грн. Сплачено збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за зазначений період з операцій купівлі-продажу валюти для власних потреб банку 102071 грн.

Відповідач сплачував збір з операцій купівлі-продажу безготівкових валют для власних потреб в період з 10.04.2006 р. по 24.05.2006 р., в період з 01.01.2006 р. по 09.04.2006 р. та з 25.05.2006 р. по 31.12.2006р. збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют відповідачем не сплачувався.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач виділений в ст. 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", як окремий платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування – "уповноважений банк з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами", тому оскільки банк в спірний період не здійснював операцій з купівлі-продажу безготівкових валют за власними зовнішньоекономічними операціями він не повинен сплачувати збір з операцій купівлі-продажу безготівкових валют, які не являються власними зовнішньоекономічними операціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Згідно ст. 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" продовжено до 1 січня 2007 року дію законів України "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 22 жовтня 1998 року № 208-XIV (208-14) та від 15 липня 1999 року № 967-XIV (967-14) .

Таким чином, в 2006 році ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" містила пункт 5 відповідно якого до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування були віднесені юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют, наведена норма закону включає в себе операції з купівлі-продажу, як готівкової так і безготівкової валюти.

Згідно п. 4 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, - сума операції з купівлі-продажу валют.

Пунктом 22 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію п. 5 ст. 1 та п. 4 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" лише в частині операцій з купівлі-продажу готівкової валюти.

Разом з тим, дія п. 5 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" залишалася чинною в спірний період в частині операцій з купівлі-продажу безготівкової валюти.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, Харківський акціонерний комерційний Земельний банк здійснював операції з купівлі-продажу безготівкових валют, в тому числі операції з купівлі-продажу безготівкових валют для власних потреб банку та операції з купівлі-продажу безготівкових валют для потреб клієнтів, а тому відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як юридична особа, що здійснює операції з купівлі-продажу безготівкових валют і зобов’язаний був сплачувати вказаний збір.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" збір з купівлі-продажу валюти протягом 2006 року справляється з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1,3 відсотка. Платниками такого збору є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют. Банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3 відсотка від суми операції з купівлі-продажу безготівкової валюти, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України.

Посилання судів першої та апеляційної інстанції, що банк в спірний період не здійснював операцій з купівлі-продажу безготівкових валют за власними зовнішньоекономічними операціями, тому не зобов’язаний сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування безпідставні і не ґрунтуються на наведених нормах закону, які регулюють вказані відносини. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" збір з купівлі-продажу валюти протягом 2006 року справляється з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1,3 відсотка і платниками такого збору є юридичні особи, до яких відноситься відповідач, який має статус юридичної особи. При цьому, наведена норма закону до платників вказаного збору також відносить окрему групу суб’єктів: банки - члени міжнародних платіжних систем, уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами.

Суди попередніх інстанцій посилаються на помилковість розрахунку позовних вимог здійсненних управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та зазначають про необхідність здійснення розрахунку суми операцій з купівлі-продажу безготівкових валют із розрахунку 1 відсоток згідно п. 6 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Дана позиція судів є помилковою, адже згідно ч. 2 ст. 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" збір з купівлі-продажу валюти протягом 2006 року справляється з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1,3 відсотка.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що відповідач являється платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування і підстави для звільнення його від сплати вказаних платежів відсутні, а тому Харківський акціонерний комерційний Земельний банк зобов’язаний сплатити 1590875,00 грн. збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з розрахунку 1,3 відсотка з операцій купівлі-продажу безготівкових валют здійснених у 2006 році. За обставинами справи відповідач не заперечує про проведення вказаних валютних операцій та несплати спірної суми як збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття рішення, а тому постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як незаконні.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова – задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 4 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2007 року – скасувати.

Позов управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова до Харківського акціонерного комерційного Земельного банку про стягнення 1590875,00 грн. заборгованості по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют – задовольнити.

Стягнути з Харківського акціонерного комерційного Земельного банку на користь управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова 1590875,00 грн. заборгованості по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют.