Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Сороки М.О., Панченка О.І., Штульман І.В. (доповідач)

при секретарі: Сторчоус Н.А.

за участю позивача ОСОБА_1,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФ) в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання до перерахунку основної та додаткової пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2007 року,-

В грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, уточнивши 19.01.2007р. заявлені вимоги, які обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначає, що він з 23.05.2006р. є інвалідом 3 групи, а з 13.12.2006р. - 2 групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього ж Закону. ОСОБА_1 відмічає, що 04 та 14 грудня 2006 року він звертався до відповідача з заявами про перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 вказаного Закону, однак 07 та 21 грудня 2006 року, відповідно, отримав відповіді про відмову в проведенні таких перерахунків.

Позивач просить суд визнати дії УПФ України в місті Лисичанську Луганської області неправомірними та зобов'язати відповідача призначити пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, зобов'язати виплачувати пенсії з послідуючим збільшенням її розміру відповідно до діючого законодавства.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 13.02.2007р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 05.11.2007р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушеннями судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії НОМЕР_1), з 23.05.2006р. є інвалідом 3 групи, а з 13.12.2006р. - 2 групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим їй була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього ж Закону.

Позивач отримує пенсію за ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір якої обчислений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.

ОСОБА_1 04.12.2006р. та 14.12.2006р. звертався до відповідача з заявами про нарахування пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але в проведенні перерахунку пенсій було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розрахунок пенсій, призначених відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться з розміру 19,91грн., встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03.01.2002р. №1 (1-2002-п) .

Проте такий висновок суду не є правильним.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а інвалідам другої - 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а інвалідам другої - 8 мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи вимоги ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії слід провадити з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно. Оскільки позивачем ОСОБА_1 таку заяву було подано 14.12.2006р., то перерахунок необхідно здійснювати з 01.12.2006р.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (ч.2 ст.46 Конституції України (254к/96-ВР) ).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Посилання судів попередніх інстанцій на ч.5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України не є обґрунтованим, оскільки надання законодавцем Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок не означає, що останній, встановлюючи такий, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є правильними, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.ст.50 та 54 Закону.

Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України (254к/96-ВР) та ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Перерахунок призначеної пенсії слід провадити з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно. Оскільки позивачем ОСОБА_1 таку заяву було подано 14.12.2006р., то перерахунок необхідно здійснювати з 01.12.2006р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача провадити підвищення розміру основної і додаткової пенсії в зв'язку підвищенням розміру мінімального розміру пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки прогнозування можливих порушень з боку відповідача та зобов'язання його на майбутнє є передчасним.

Згідно ст. 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Приймаючи до уваги те, що фактичні обставини встановлено судовими інстанціями повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню і колегія суддів постановляє нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2007 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області у перерахунку пенсії з інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірною та зобов'язати відповідача призначити позивачу з 01 грудня 2006 року пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.