Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого – Кравченко О.О.

Суддів: Фадєєвої Н.М., Васильченко Н.В., Матолича С.В., Леонтович К.Г.

При секретарі – Білоус А.М.

За участю представників - Вязовської В.В., Шапченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Українського виробничого об’єднання "Агромаш" на постанову господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2007 року у справі за позовом Українського виробничого об’єднання "Агромаш" до Обухівської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження,-

У вересні 2006 року Українське виробниче об’єднання "Агромаш" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Обухівської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження № 628 від 03.10.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване розпорядження мотивоване тим, що позивач систематично не сплачує земельний податок. На думку позивача, несплата останнім земельного податку не може бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою, оскільки заборгованість позивача по сплаті земельного податку виникла після прийняття господарським судом постанови про визнання позивача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у позивача. Позивач зазначає, що ДПІ у Обухівському районі м. Києва у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , до позивача не зверталося про погашення заборгованості по сплаті земельного податку.

Постановою господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено. Судові рішення вмотивовані посиланням на ту обставину, що підприємство систематично не сплачує земельний податок, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем в межах наданих йому повноважень.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Українського виробничого об’єднання "Агромаш", в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Українського виробничого об’єднання "Агромаш" підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.07.1994року позивачем отримано державний акт серії КВ № 1П000027 на право постійного користування землею, площею 20,9 гектарів для будівництва цегельного заводу, допоміжних споруд, інженерних комунікацій та ділянок сільськогосподарського використання.

З листа ДПІ в Обухівському районі м.Києва від 30.03.2006року за 3177/20/24 вбачається, що станом на цю дату підприємство має борг по земельному податку в сумі 744,25 грн.

03.10.2005р. Обухівською районною державною адміністрацією Київської області видано розпорядження № 628, згідно якого за поданням ДПІ від 21.07.2005 № 8278/9/151 та керуючись ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України було припинено право постійного користування Українського виробничого об’єднання "Агромаш" на земельну ділянку площею 20,9 га, та анульовано державний акт на право постійного користування землею, виданий Обухівською районною Радою народних депутатів 22.07.1994 серії КВ № 1П000027.

Суд першої інстанції відмовляючи у позові, виходив з того, що позивач систематично не сплачує земельний податок, а тому є правові підстави для припинення права користування земельною ділянкою, а відповідач наділений повноваженнями щодо припинення права користування земельною ділянкою з підстав визначених законодавством. Судом апеляційної інстанції вказане рішення визнано законним.

Проте з такими висновками судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

Висновок суду про те, що відповідач наділений повноваженнями щодо припинення права користування земельною ділянкою з підстав, визначених законодавством, а тому оскаржуване розпорядження прийнято ним у межах цих повноважень зроблений без ретельного аналізу положень Закону України №586-Х1У (586-14) від 09.04.1999р. (зі змінами та доповненнями) "Про місцеві державні адміністрації". Так, зокрема, статтею21 вказаного Закону регламентовані повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель. Даною правовою нормою не передбачено право місцевих державних адміністрацій на анулювання державних актів на право простійного користування землею.

Окрім того, судом не було враховано роз’яснення п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , відповідно до якого орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права землекористування лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу недійсним. Згідно із ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях, районах здійснюють області, районні державні адміністрації. Отже, при розгляді спору суд мав керуватися вказаним роз’ясненням.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що Українське виробниче об’єднання "Агромаш" отримало право постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення Київської обласної ради від 12.05.1994р., а позбавлено цього права розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації.

Крім цього в судових рішеннях не зазначено періоду, за який виник податковий борг зі сплати податку на землю, що унеможливлює правовий аналіз посилань на систематичність несплати податку скаржником відповідно до ст. 17 Закону України "Про плату за землю".

Судами також встановлено, що постановою Арбітражного суду м. Києва від 01.03.2001року "Агромаш" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру( а.с10-11).

Відповідно до ст. 23 Закону України №2343-Х11 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися лише в межах ліквідаційної процедури. З матеріалів справи вбачається, що вимога ДПІ не була включена до реєстру кредиторів "Агромашу".

Окрім того, згідно з вимогами Закону України №2181 (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання (підпункт 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 вищезазначеного Закону).Враховуючи наведене, суду слід було ретельно перевірити інформацію податкового органу щодо наявності у підприємства заборгованості по сплаті податку за землю, періоду її виникнення, враховуючи факт визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судова колегія вважає,що ухвалені у справі рішення не встановили дійсний характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, неправильно застосовані норми матеріального права до вказаних правовідносин, а тому висновок суду про безпідставність позовних вимог є передчасним.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220,221,223,227,230,231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Українського виробничого об’єднання "Агромаш" задовольнити частково. Постанову господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.