Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"К" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від25.05.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від24.10.2006 посправі№А23/79

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій

Заявлено позовні вимоги про скасування рішення про застосування штрафних санкцій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (далі–ДПІ) від11.11.2005 №0000972306/0, яким було визначено позивачу суму фінансових санкцій в розмірі 3470,75грн. на підставі Акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарською одиницею, що належить ТОВ"К", за порушення п.1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від25.05.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від24.10.2006 по справі№А23/79 - в позові відмовлено.

Господарський суд Дніпропетровської області мотивував свою постанову відповідністю дій посадових осіб ДПІ по проведенню перевірки та складанню акту перевірки вимогам чинного законодавства, а також за підтвердження наявними у справі документами фактів, встановлених перевіркою. Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновок суду першої інстанції.

При цьому судами встановлено, що підставою ж нарахування штрафної санкцій став факт проведення розрахункової операції на суму 70,75грн.. зокрема, продані пляшка "Мартіні" по ціні 50грн. цигарки "Прилуки" одна пачка по ціні 1,75грн., горілка "Хортиця" одна пляшка по ціні 19грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та не видання відповідного розрахункового документу.

Також суди зазначили, що перевіркою встановлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених в поточному Х-звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 623,40грн. При цьому, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала 712грн., а сума, зазначена в денному Х-звіті реєстратора -17,85грн..

При цьому судами, враховуючи п.1, 2, 13 ст. 3 та ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", визнано, що було здійснено продаж товару, який належав товариству, а факти, встановлені перевіркою підтверджені матеріалами справи та поданими позивачем доказами не спростовані.

Не погодившись із постановою Господарського суду Дніпропетровської області від25.05.2006 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від24.10.2006 по справі№А23/79, позивач (ТОВ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги, що нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) передбачені зобов'язання суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції. У даному випадку порушення, які були встановлені працівниками ДПІ, були допущені не посадовими особами ТОВ"К", а сторонньою людиною – НездойминогоюО.С.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому повністю підтримав судові рішення, зазначивши, що відповідачем було обґрунтовано наявність факту порушення позивачем при здійсненні розрахункових операцій, а тому правомірно застосовані норми 1, 2, 13 ст. 3 та ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено п.1, 2, 13 ст.3 Закону України від06.07.1995 №265 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" - суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; 13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки— загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Закону за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність— у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки. Крім того ст.22 названого Закону встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки— загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

З огляду на наведені норми Закону, та беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій встановлено факт невідповідності сум грошових коштів, виявлених перевіркою, який підтверджується денним Х–звітом реєстратора розрахункових операцій, який належав ТОВ"К", та був за ним зареєстрований. При цьому продаж товару без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа підтверджено поясненням НездойминогиО.С., що здійснювала продаж товару, який належав ТОВ"К" і яка була присутня під час перевірки.

Правомірним є посилання судів на те, що договір безоплатного майнового найму від17.10.2005 між ППБурлаєнкоМ.О. та ТОВ"К" про передачу у користування частини будівлі магазину і трудовий договір між ПП БурлаєнкоМ.О. та НездойминогоюО.С. не приймається до уваги з огляду на те, що саме НездойминогоюО.С. здійснена розрахункова операція реалізації товару, який належить ТОВ"К" в магазині, що належить ТОВ"К".

Таким чином, аналізуючи підстави нарахування штрафних санкцій – необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були законні підстави для нарахування штрафних санкцій, за доведеністю непроведення позивачем розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та встановлення невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначена в денному Х-звіті, а тому прийняте рішення законно визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства України. Доводи ж скаржника визнані безпідставними тому, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що разі наявності обставин спільного користування приміщенням, в якому знаходяться різні торговельні об'єкти, користувачі не були позбавлені можливості здійснення заходів по належному проведенню торгових операцій з розподіленням обов'язків між відповідними працівниками та усунення підстав для виникнення правопорушень при проведенні цих операцій.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно відмовили в позові. А постанова Господарського суду Дніпропетровської області від25.05.2006 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від24.10.2006 по справі№А23/79 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 215, 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К" відхилити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від25.05.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від24.10.2006 посправі№А23/79 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.