Про визнання дій протиправними, скасування вимоги управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправними дій та скасування вимоги,

У травні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними, скасування вимоги управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 травня 2013 року № Ф-367 в сумі 1966 грн 10 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є пенсіонером за віком, ФОП, який знаходиться на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) звільняється від сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 25 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2014 року, позов задовольнив.

Залишаючи в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд виходив із того, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги, а саме заниження віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення передбаченої законом пенсії за віком. Позивач має передбачене частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI право на звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком, а тому вимога управління ПФУ є протиправною.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування ним частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Касаційний суд, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року (№ К/800/32510/13), в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано одну і ту ж норму матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив із того, що особа, якій призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є пенсіонером за віком, що відповідає Прикінцевим положенням Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Таким чином, ФОП ОСОБА_1, який отримує зазначену пенсію і який обрав спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлений права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

У судовому рішенні від 28 листопада 2013 року (№ К/800/32510/13), на яке заявник посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, касаційний суд виходив із того, що ФОП - позивач не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, тому є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і від його сплати не звільняється. При цьому, на думку касаційного суду, пенсійне посвідчення, що видане згідно з пунктом 45 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (z1566-05) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846), підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком.

Проте колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановою від 15 квітня 2014 року (№ 21-25а14) наведене рішення суду касаційної інстанції скасувала, а справу направила на новий розгляд до цього ж суду.

Таким чином, підстава, встановлена пунктом 1 частини першої статті 237 КАС для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2014 року відсутня, а відтак у задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.