Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                 Кривенка В.В.,

суддів:                     Гусака М.Б., Коротких О.А., 

                            Кривенди О.В., Маринченка В.Л., 

                            Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., 

                            Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБИ_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату недоїмки,

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії та скасувати вимогу управління ПФУ від 14 травня 2013 року № Ф 317 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік у сумі 1194 грн 3 коп. (далі - спірна вимога).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що він отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ), і, будучи ФОП, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VІ (2464-17) ) він звільнений від сплати за себе єдиного внеску. У зв'язку з наведеним спірна вимога є протиправною.

Суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП і згідно зі свідоцтвом НОМЕР_1 з 14 липня 1997 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, згідно з посвідченням НОМЕР_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_3, виданого 16 березня 2011 року, отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) .

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 15 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 жовтня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ зазначає, що в доданій до заяви ухвалі суду касаційної інстанції від 28 листопада 2013 року (справа № К/800/32510/13) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року скасувати і прийняти нове судове рішення.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви, суд касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосував зазначені вище положення Закону № 2464-VІ (2464-17) .

Проте судове рішення, на яке у своїй заяві посилається управління ПФУ для підтвердження підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, Верховний Суд України постановою від 15 квітня 2014 року скасував і направив справу, в якій вона ухвалена, на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.