Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                 Кривенка В.В.,

суддів:                     Гусака М.Б., Коротких О.А., 

                            Кривенди О.В., Маринченка В.Л., 

                            Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., 

                            Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУМВС), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС (далі - РУ ГУМВС) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив скасувати накази ГУМВС від 5 серпня 2013 року № 305 о/с, яким його було звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил за підпунктом "є" пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-П) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), та № 692, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України, поновити на посаді інспектора відділення ДАІ РУ ГУМВС та стягнути з ГУМВС заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16 жовтня 2013 року позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративних суд постановою від 17 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 вересня 2014 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для скасування оскаржуваних наказів та поновлення позивача на роботі, оскільки факт вчинення ним дисциплінарного проступку підтверджений висновками службового розслідування, тому відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (3460-15) , він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України, ОСОБА_1 посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2012 року (№ К/9991/52005/11) у справі про скасування наказу про звільнення особи з податкової міліції за пунктом 66 Положення (114-91-П) , в якій суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок апеляційного суду про законність звільнення позивача з огляду на встановлення факту отримання хабара службовим розслідуванням, оскільки такий факт може бути встановлено лише вироком суду в кримінальній справі, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав або постановою суду в адміністративній справі, якщо вони набрали законної сили. Проте такі процесуальні документи на момент звільнення позивача за пунктом 66 Положення (114-91-П) та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій відсутні, а отже, звільнення на підставі матеріалів незакінченої кримінальної справи є неправомірним.

Позивач також надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2013 року (№ К-36811/10) у справі про поновлення на службі в органах внутрішніх справ, у якій суд касаційної інстанції, вказуючи на протиправність наказу про звільнення за підпунктом "є" пункту 64 Положення (114-91-П) , виходив із того, що таке звільнення відбулося з порушенням процедури проведення службового розслідування (останнє проведено не на підставі наказу, у позивача не відбиралися пояснення та його не було ознайомлено з наказом про звільнення під розпис), крім того, позивача звільнено до набрання вироком щодо нього законної сили, що є порушенням пункту 19 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 грудня 1991 року № 552 (була чинною на час виникнення спірних відносин). При ухваленні рішення суд врахував позитивну характеристику особи та те, що до позивача неодноразово застосовувалися дисциплінарні заохочення.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не бере до уваги додану до заяви для підтвердження підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2012 року (№ К/9991/974/11), якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, оскільки це рішення не є остаточним.

Додані до заяви рішення Вищого адміністративного суду України та ухвала цього суду у справі, що розглядається, ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, щодо встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку, умов проведення службового розслідування та підстав звільнення зі служби, поновлення на якій було предметом розгляду судами у цих справах. Тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.