Про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України та зобов'язання внести зміни до статті 81 Кримінального кодексу України - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції, з позовом про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України та зобов'язання внести зміни до статті 81 Кримінального кодексу України, надавши засудженим до довічного позбавлення волі право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 жовтня 2014 року закрив провадження у справі на підставі статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), з посиланням на те, що зазначена справа не підлягає розгляду в адміністративному судочинстві. При цьому, суд виходив із того, що здійснюючи передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) повноваження законотворчості, Верховна Рада України не виконує владні управлінські функції по відношенню до тих суб'єктів, прав, свобод та інтересів, яких стосуються прийняті нею закони, в зв'язку з чим не відповідає поняттю суб'єкта владних повноважень, яке міститься у статті 3 КАС, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, встановлених пунктом 3 частини першої статті 237 КАС, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на положення статей 55, 124 Конституції України та вважає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тому суд має розглянути його позов по суті.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 55, частини третьої статті 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Статтею 2 КАС встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, КАС (2747-15) встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій:

- понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у пункті 1 частини першої статті 3 КАС;

- визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у частині першій статті 17 КАС;

- встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (частина друга статті 17 КАС);

- встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (частина третя статті 17 КАС).

Глава 6 КАС (2747-15) виокремлює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.

До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Верховної Ради України щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) її постанов, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 171-1 КАС).

Положеннями статті 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка, реалізовуючи повноваження, визначені у статті 85 Основного Закону щодо здійснення законодавчої влади, приймає закони, постанови та інші правові акти.

Така діяльність Верховної Ради України, як вірно зазначив Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, не є управлінською.

Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 жовтня 2014 року правомірно закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС, тому заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.